На карті сучасного світу — немало країн, умови життя у яких важко назвати комфортними. Не дивно, що люди втікають звідти у пошуках більшої свободи, більшого заробітку чи просто людського щастя. Утім на шляху до мети вони нерідко ігнорують закони щодо перетину кордону чи часу перебування в іншій державі. Так і опиняються спершу в руках міграційної або прикордонної служб, потім — на лаві підсудних, а далі — у ПТПІ. Як і скільки часу вони живуть там, з яких країн найбільше мешканців у ПТПІ?
“НЕ ПРИГАДУЮ, ЩОБ У НАС ЖИВ ХТОСЬ ІЗ ЄС”
Найбільше іноземців — 101 з 19 країн — нині перебуває у Чернігівському ПТПІ. У цій установі максимальна кількість місць — 230 (210 — для чоловіків та 20 — для жінок). “Тепер у нас найбільше громадян Народної Республіки Бангладеш — 21, Сомалі — 12, Пакистану та Афганістану — по 11 і з Ємену — 8, — розповідає Микола Борисенко, перший заступник директора Чернігівського ПТПІ. — Не пригадую, щоб у нас були іноземці, які є громадянами країн ЄС”.
У Миколаївському ПТПІ — 46 іноземних громадян та 2 особи без громадянств. “Загалом це — 44 чоловіки та 4 жінки, — розповідає Олександр Андрющенко, перший заступник директора ДУ “Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС”. — Найбільше громадян Російської Федерації — 8. Також у пункті перебуває 5 громадян Грузії, 4 — Азербайджану, 4 — Вірменії та 3 — Узбекистану”.
“А у нас сьогодні перебуває 91 іноземець із 30 різних країн, — розповідає Валерій Демчук, директор Волинського ПТПІ. — Найбільше — з Афганістану та Індії...”
“БАТЬКА ЦЬОГО ІНДІЙЦЯ ВБИЛИ ЗА ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕКОНАННЯ”
У ПТПІ поміщають лише за рішенням суду. Причини різні — хтось незаконно перетнув кордон України. У когось — протерміновані посвідки на тимчасове перебування. “Іноді в нашій установі опиняються студенти із африканських країн, які навчаються за контрактом в українських вишах, — каже Микола Борисенко. — Якщо вчасно не платять за навчання, то їх відраховують. А отже, підстав для подальшого перебування у нашій країні вони не мають”.
Так сталось і з нинішнім мешканцем Миколаївського ПТПІ — громадянином Сенегалу. Він прилетів в Україну на підставі студентської візи. Після закінчення другого курсу Одеського політехнічного інституту батьки припинили надсилати гроші на навчання та проживання. Зрештою з вишу студента відрахували. Щоб заробити на життя, він влаштувався працювати на ринку. Там його і затримали співробітники Державної міграційної служби.
У пункті в Журавичах (Волинський ПТПІ) утримується 33-річний Сумон Мандал з Індії. Його затримали без документів при перетині українсько-польського кордону поза пунктом пропуску. Сумон покинув Індію у пошуках кращого життя. “Його мати — домогосподарка, а батько був членом однієї з політичних партій. Через політичну діяльність його вбили, — кажуть у Волинському ПТПІ. — Сумону ж для власної безпеки довелося покинути Батьківщину. Спершу він жив у Казахстані. Мама продала будинок і переслала йому гроші, аби поїхав в Україну на навчання. Проте він не захотів навчатися тут, а прагнув перебратись у Євросоюз. Так мігрант опинився на нашому кордоні, а пізніше у ПТПІ”.
А 24-річний Гебреамлак Хабен Алем — громадянин Ефіопії, який потрапив у ПТПІ на Волині. Він брав участь у так званому Тиграйському конфлікті — збройному протистоянні між федеральним урядом Ефіопії та місцевою владою, що почалося 4 листопада 2020 року. Після спецоперацій ефіопської урядової армії бойовиків витіснили з головних міст і відновили контроль над більшою частиною Тиграю. Гебреамлак Хабен Алем утік з країни. Його родичів убито, а йому, як він каже, там загрожує смертна кара. В Україну він прибув ще у травні 2021 року легально — за студентською візою від Національного Білоцерківського аграрного університету. Та не починав навчатися там. І невдовзі намагався незаконно перетнути кордон України з Румунією. Його затримали й передали до Волинського ПТПІ (додамо, що нині цього хлопця вже звільнено звідти).
Гебреамлак Хабен Алем утік з країни. Його родичів убито, а йому, як він каже, там загрожує смертна кара.
У Пункті в Розсудові (Чернігівський ПТПІ) вже два місяці живе сім’я, яка втекла з Афганістану після захоплення влади у цій країні “Талібаном”. Чоловіка, дружину та трьох їхніх синів 14, 13 та 8 років затримали працівники Чопського прикордонного загону на Закарпатті. “Сім’ю затримали згідно з рішенням суду на термін до шести місяців, — розповідає Микола Борисенко. — Упродовж цього часу вони можуть звернутися до міграційної служби із заявою про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту”.
ТУТ НЕ ГОТУЮТЬ СВИНИНУ
“...У нас — наче гуртожиток для іноземців, — каже директор Волинського ПТПІ. — Їх розміщують у кімнатах по 3 — 4 особи. Окрім дерев’яних ліжок, там є стіл та стільці, шафа. У гуртожитку є душові, туалети...”
Довкола ПТПІ — огорожа, за яку заборонено виходити. А біля будівлі є спортивний майданчик, поле для футболу та волейболу. Поза гуртожитком іноземці перебувають з дозволу працівників установи і під їхнім наглядом. До їдальні, яка розташована за 500 метрів від гуртожитку, також ідуть під наглядом охорони.
У Миколаївському ПТПІ декілька секторів, кожен розрахований на утримання 20 осіб. “Найменша кількість осіб в одній кімнаті — двоє, — додає Олександр Андрющенко. — Є кімнати і на п’ятьох, а ще для осіб із інвалідністю. У кожній — умивальник та туалет. На сектор передбачено шість душових. У коридорі є комп’ютери, де утримувані можуть переглядати сайти консульств, спілкуватися з рідними онлайн. У секторі є й телевізор, тенісні столи, їдальня. Усіх мешканців тут забезпечують постільною білизною, засобами гігієни, одягом”.
Серед тих, хто перебуває у Миколаївському ПТПІ, багато осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Установа огороджена, тут встановлені сигналізація та відеоспостереження.
“Іноді іноземці поводяться агресивно, — пригадує Микола Борисенко. — Тоді переводимо їх в ізольовані закриті кімнати на термін до 15 діб. Їжу туди їм приносять, а на прогулянки звідти можна виходити не більше як на дві години на добу”.
У меню ПТПІ не передбачено приготування страв із свинини. “Адже значна частина тих, хто перебуває тут, — мусульмани, які свинину не їдять, — каже Валерій Демчук. — Тож у харчових нормах передбачена яловичина, баранина, курятина. У меню є й українські страви. Зокрема, борщ. А от на “друге” у нас часто готують плов”.
У ПТПІ іноземці перебувають на державному забезпеченні.
“Середня вартість витрат на одну особу — 460 гривень за день (у цю суму входять витрати на їжу, комунальні послуги, меддопомогу (у ПТПІ є медпункт, стоматологічний кабінет), зарплату працівників ПТПІ”, — розповідає Микола Борисенко.
Що цікаво, при видворенні або при звільненні іноземців з ПТПІ структурним підрозділам ДПС чи ДМС видають довідку про терміни перебування особи у Пункті та про витрати державних коштів на її утримання. “За умови тривалого перебування суми можуть сягати й десятків тисяч гривень, — пояснює Микола Борисенко. — Із згаданою довідкою ДМС або ДПС може звертатися до суду, вимагаючи від іноземця відшкодувати кошти. Хоча про такі випадки я не чув”.
АХМАДЗЕЙ ТА САЇДІ — НЕЛЕГАЛИ НА ВОЛІ
Максимальний термін перебування у ПТПІ — 18 місяців. За цей час іноземців мають ідентифікувати та вирішити їхню подальшу долю. Якщо вони не отримали статусу біженця чи посвідки на проживання у нашій країні, їх можуть видворити.
“Для видворення особи у неї має бути паспорт або тимчасовий проїзний документ (їх виготовляють у посольствах), — розповідає Микола Борисенко. — Якщо іноземці не мають коштів для повернення на Батьківщину, то гроші на квитки їм виділяють із держбюджету. Процедура така: іноземця, у якого є необхідні документи для повернення додому, із ПТПІ забирають працівники ДПС або ДМС та везуть в аеропорт”.
Іноді прикордонники супроводжують іноземців до країни призначення. Так роблять, зокрема, коли є ризики втечі чи агресивної поведінки видвореного.
“Згідно зі статистикою, 50% тих іноземців, які перебувають в Україні у ПТПІ, видворяють, — каже Валерій Демчук. — Приблизно 30% звільняють з пунктів тимчасового перебування іноземців за рішенням судів. І ще приблизно 20% перебувають у ПТПІ до завершення терміну, а потім їх звільняють”.
Приміром, через закінченням терміну утримання з Волинського ПТПІ нещодавно звільнено двох громадян Афганістану — 21-річного Ахмадзея Джамала та 20-річного Саїді Саіда Насера. Їх затримали співробітники поліції та державної міграційної служби.
Чоловіки розповіли, що прямували з Афганістану до Німеччини транзитом через Сербію, Румунію та Україну. У Румунії їх спіймали та помістили в табір для іноземців. Там видали відповідні посвідчення. Та ці документи вони втратили. На територію України потрапили нелегально, перетнувши кордон у багажнику вантажівки, призначеному для зберігання запасного колеса. Жодних супровідників з ними не було. Проте вказівки щодо локацій, маршруту пересування та подальших дій отримували, зі слів чоловіків, від координатора в Сербії. Гроші та паспорти Ахмадзея Джамала та Саїді Саіда Насера також забрав цей організатор поїздки. З приходом в Афганістані до влади “Талібану” стало неможливо встановити особу громадян цієї країни та оформити їм документи для повернення туди. Тож нині Ахмадзей і Саїді опинились на свободі. Хоч і нелегально.
“Часто таких звільнених знову затримують на західному кордоні, — кажуть в установі. — І потім вони вкотре можуть опинитись у нас...”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про плюси та мінуси угоди про вільну торгівлю з Туреччиною
