Поєдинок першого кваліфікаційного раунду Ліги конференцій УЕФА між словенською “Любляною” і “Діфферданжем” з Люксембурга судила українська бригада на чолі з Максимом Балакіним. Його асистентами були Олександр Жуков та Олександр Биков, а функції четвертого арбітра виконував Олександр Дердо. Матч у підсумку закінчився з рахунком 1:1, а українські судді показали гравцям обох команд п’ять жовтих карток.
У повторних матчах Ліги конференцій на міжнародну арену вийшли ще три українські суддівські бригади. Головним арбітром поєдинку “Арарат” (Вірменія) — “Шкендія” (Північна Македонія) був Олексій Деревинський, йому допомагали Семен Шлончак та Андрій Скрипка, а обов’язки четвертого рефері виконував Євген Арановський. Суддівську бригаду на грі “Атлетік” (Андорра) — “Гзіра” (Мальта) очолив Віталій Романов, на лініях працювали Віктор Матяш та Сергій Приступа, а резервним арбітром був Анатолій Абдула. Поєдинок “Тре Фйорі” (Сан-Марино) — “Фола” (Люксембург) судила бригада на чолі з Віктором Копієвським, якому допомагали Володимир Володін та Дмитро Запороженко, а також Ярослав Козик. Загалом досвіду набули 16 рефері, чотири з яких були арбітрами в полі.
“Дуже добре, що УЕФА почало довіряти міжнародні матчі українським суддям, — каже Мирослав Ступар, арбітр ФІФА. — Так, через війну українці не судили офіційних матчів аж сім місяців і не проходили передсезонних зборів у Туреччині. Але ця пауза не вплинула на їхню кваліфікацію — фізичну форму кожен підтримував індивідуально, а практикувалися судді у поєдинках аматорів. До того ж деякі рефері через сімейні обставини мали можливість покинути Україну. Ось Дмитро Кривушкiн подався до Польщі, де судив матчі нижчих дивізіонів”.
А от найсильніші українські арбітрині Катерина Монзуль та Марина Стрілецька, які судили матчі чоловічої Української прем’єр-ліги, працюють на жіночому чемпіонаті Європи, який триває в Англії. Цікаво, що навесні Монзуль здобувала ігровий досвід у чемпіонаті Італії, а Стрілецька — у першості Швейцарії.
“За кордон Марина поїхала 6 березня, — розповідає чоловік Сергій Стрілецький, який судить матчі з футзалу. — Життя склалося так, що моя сім'я вдруге покидає свій дім. У 2014 році через російське вторгнення ми переїхали з Луганська до Сум, а тепер дружина та 11-рiчна донька змінили Україну на Швейцарію, де мешкає рідна жінчина сестра. Спочатку швейцарці дозволили Марині судити матчі жіночої першості, а потім допустили до поєдинків чоловічого другого за рангом дивізіону. Платять Марині небагато, приблизно так само, як в Україні, але за кордон вона поїхала не на заробітки, а для підтримування ігрового тонусу, бо ж дуже мріяла про роботу на чемпіонаті Європи. Її мрія здійснилася. Тепер Марина чекає, коли поновлять чемпіонат України і вона зможе повернутися додому”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як олімпійський чемпіон вирішив продати медалі, аби зібрати гроші для ЗСУ
