Маріуполь із 1 березня — у блокаді російських військ. Українські захисники перебувають у підземеллях “Азовсталі”. 8 травня президент Зеленський заявив, що розблокування Маріуполя військовим шляхом наразі неможливе через брак важкого озброєння. Та все ж рідні військових не полишають спроб добитися порятунку бійців.
Вероніка Сухарнікова, дружина бійця полку “Азов”:
“Мій чоловік — дуже відважна й цілеспрямована людина. З перших днів повномасштабної війни він — у Маріуполі. Нещодавно мені прийшов прощальний лист від коханого. Скажу тільки, що це найгірше, що я читала у своєму житті. Азовці — безстрашні! В їхніх очах — ненависть до ворога й жага до перемоги!
Ми кричимо про їх порятунок всюди: влаштовуємо акції не лише в Україні, але й за кордоном. Нам потрібно, щоб у кожному куточку світу заговорили про Маріуполь. Ми будемо боротися доти, доки наших бійців не визволять!”
Дзвенислава Сіра, сестра бійця полку “Азов” Святослава Сірого:
“Моєму братові — 26. У 2013 році, навчаючись на другому курсі університету, Свят поїхав у Київ на Революцію Гідності. А навесні 2020 року вступив до лав ОСЗП Національної гвардії України “Азов”. Тому з початком повномасштабної війни він уже стояв на захисті Приазов’я.
На “Азовсталі” ситуація — критична. У мого брата — осколкове поранення ніг. 9 шматків металу не змогли витягнути з його тіла, адже для такої операції у підземеллях просто немає умов. Під час обвалу в госпіталі Свят отримав чергову контузію і поранення обличчя. При цьому він не скаржиться, бо обирав шлях воїна свідомо...
Ми пообіцяли одне одному не втрачати віри. Оборонці Маріуполя — це люди зі сталі. І їх потрібно забрати з цього пекла за допомогою процедури Extraction або ж евакуювати на територію України”.
Вероніка, дівчина “азовця” В’ячеслава:
“Востаннє ми з ним бачилися 24 лютого. Коханий розбудив мене рано-вранці зі словами “почалося”. Уже згодом я слізно благала чоловіка робити все для того, аби він вибрався з Маріуполя, але отримала таку відповідь: “Є честь і обов’язок. Якщо ми щоразу підтискатимемо хвіст і втікатимемо, то так буде завжди”.
В’ячеслав виходить на зв’язок вкрай рідко. У мене до нього завжди лише 3 питання: “Чи все з тобою добре? Чи є їжа та вода? Чи правда, що ми скоро знову будемо разом?” Він завжди відповідає мені, що все добре, вони триматимуться і, звичайно ж, ми обов’язково скоро будемо разом”.
Катерина Плечистова, дружина бійця полку “Азов”:
“У 2013-му Олег пішов на Майдан, згодом — волонтерив, допомагав бійцям “Азову”, і у 2014 році сам долучився до полку. Нині на “Азовсталі” ситуація критична. Декілька днів тому, коли почався штурм “Азовсталі”, мій чоловік надіслав мені повідомлення: “Катя, робіть, що можете. Бо ви просто не зможете поховати наші тіла з честю і гідністю”. Я не знаю, як вони там тримаються і, попри все, не здаються. Ми робимо все для того, аби наших бійців визволили з цього пекла...”
***
Активісти й низка неурядових організацій створили петицію до ООН та лідерів країн усього світу із закликом урятувати українських бійців та цивільних із заводу “Азовсталь”, застосувавши процедуру екстракції. Підписати петицію можна за посиланням www.change.org/p/save-mariupol
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також найімовірніші сценарії розпаду рф
