Мирон Беляк народився у селищі Вигода, що на Івано-Франківщині. Нині ж проживає у Калуші. Ще у шкільні роки полюбив їздити на велосипеді. Згодом це хобі переросло у ледь не щоденний ритуал.
“Перший “серйозний” ровер мені дістався від мого дядька, маминого брата, який працював поштарем. Двоколісник дали йому на роботі. На тому велосипеді виграв спортивні змагання, — згадує співрозмовник. — Відтоді минуло понад шість десятиліть, а я досі, як то кажуть, у сідлі”.
У 17 років прикарпатець захопився гірським туризмом. Уже студентом виступав на різноманітних турнірах. Усе своє трудове життя Мирон Беляк пропрацював на одному з найбільших хімічних підприємств Калуша. Вийшовши на заслужений відпочинок, став мандрувати ще активніше.
Нині двічі-тричі на місяць він бере старий наплічник і вирушає в гори, пішки або на двоколіснику. Каже, що побував на всіх карпатських вершинах, а на Говерлу сходить кілька разів на рік. Пан Мирон здійснив сходження на Монблан — найвищу гору Альп, висота якої близько 4807 метрів. Бував і на піренейських, кавказьких вершинах. У рюкзак прикарпатець кладе мінімум одягу, бо від квітня до жовтня мандрує лише у футболці та шортах. У будь-яку погоду.
“Ще кладу туди замариноване напередодні м’ясо, яке потім готую на вогнищі, і трохи овочів. У сезон збираю гриби й варю на природі смачні супи. Якщо йду в гори на два-три дні, то мій рюкзак важить 12 — 17 кілограмів. Коли мандрівка довша, — 20 — 22 кілограми”, — пояснює Мирон Беляк. У горах прикарпатець користується компасом, хоча має GPS-навігатор. Каже, що йому так зручніше. “Але в горах треба бути дуже обережним навіть досвідченому мандрівникові. Бо вони не прощають помилок, — наголошує чоловік. — Кілька місяців тому я необачно став на підталий сніг, з’їхав униз і зламав руку”.
Мирон Беляк — учасник європейської асоціації велосипедного туризму. Завдяки цьому має можливість щороку їздити на велозбори до певної країни Європи. Вже побував в Іспанії, Португалії, Чехії, Бельгії, Люксембурзі, Німеччині, Словаччині, Польщі, Румунії. Для веломандрівок прикарпатець має п’ять велосипедів. Але його улюблений — ровер однієї з американських фірм. Каже, що він найзручніший. Попри поважний вік, пенсіонер нерідко щодня долає на двоколіснику до 150 кілометрів. А ще цілорічно щоранку бігає на чималі дистанції босоніж. Запевняє: саме завдяки такій активності й здоровому способу життя майже не хворіє.
У кожному гірському поході чи веломандрівці прикарпатець робить багато світлин, які виставляє у соцмережі. Так показує не тільки співвітчизникам, але й знайомим іноземцям, яка прекрасна наша Україна.
