Чемпіонат Європи проходив у Батумі (Грузія). До складу нашої збірної увійшли 14 важкоатлетів: шість чоловіків і вісім — жінок. “Синьо-жовті” здобули 12 нагород (3 золоті, 2 срібні й 7 бронзових) та потрапили до п’ятірки найкращих у медальному заліку Євро.
Першою медалісткою збірної на цьому турнірі стала Катерина Малащук, яка у ваговій категорії до 48 кілограмів здобула три нагороди — “срібло” та дві “бронзи”. У другий змагальний день найтитулованіша українка Каміла Конотоп (до 58 кг) стала абсолютною чемпіонкою Європи, виборовши золоті медалі в ривку, поштовху та за сумою двоборства. У цій категорії нашу країну представляла й Ольга Івженко, яка здобула “срібло”.
Ірина Домбровська (до 77 кг) виграла три бронзові нагороди (у ривку, поштовху та за сумою двоборства). Також “бронзу” (у ривку) виборола Світлана Москвіна (до 63 кг). Останнім медаль у скарбничку збірної приніс Владислав Прилипко (понад 110 кг), який показав третій результат у поштовху.
У жіночому командному заліку Україна набрала 463 очки і посіла перше місце, випередивши Туреччину (442) та Вірменію (424 очки).
“Загалом ми задоволені виступом наших спортсменів, особливо дівчат, які посіли перше місце за очками, — розповідає державний тренер збірної України з важкої атлетики Дмитро Сухоцький. — Та не все заплановане вдалося. Скажімо, Ольга Івженко здобула одну срібну нагороду, хоч могла взяти більше, але провалила ривок. Були й інші спортсмени, які провалювали перший підхід у ривку, потім не могли зібратися, втрачали у себе віру. Перед поштовхом є пауза, тренери встигають допомогти спортсменові опанувати себе, і тоді справи йдуть краще”.
Нарешті до змагань повернулася лідерка збірної Каміла Конотоп, яка пропустила майже два роки. “Востаннє вона змагалась ще на Олімпіаді в Парижі, де зазнала дуже важкої травми ноги. Відтоді лікувалась, проходила реабілітацію. Наприкінці 2025 року Каміла взяла участь у національних змаганнях, і ось нарешті — міжнародний старт, де вона показала, хто є хто в її ваговій категорії”, — зауважує держтренер.
Якщо жіноча команда зуміла “наштампувати” нагород, то в активі чоловічої лише одна бронзова медаль. Чому так? “Нині основу дорослої збірної складають спортсмени, які ще минулого року були юніорами й кадетами, — пояснює головний тренер чоловічої збірної України Костянтин Селіванов. — Усі досвідчені атлети або завершили виступи, або травмовані. У більшості цих юнаків це було перше Євро. Попри це, одразу двоє спортсменів виконали норматив міжнародного майстра спорту. Такого вже кілька років не було. Хлопці додали по 13 — 15 кілограмів до своїх попередніх результатів. Тож команда прогресує і готується до чемпіонату світу, а це будуть перші ліцензійні змагання до Олімпіади-2028”.
Приємним сюрпризом для атлетів стало те, що вперше на Євро країна — організатор змагань забезпечила призовий фонд. За “бронзу” спортсмен отримував 500 доларів, за “срібло” — 1000 і за “золото” — 1500 доларів.
Водночас цей чемпіонат Європи закінчився для України скандалом, який, очевидно, ще матиме продовження. Ірина Домбровська після того, як здобула три “бронзи”, відмовилася фотографуватись разом з представницею РФ, що виступала під нейтральним прапором. До спортсменки підійшов президент Європейської федерації важкої атлетики (EWF) Астріт Хасані, щоб висловити обурення її поведінкою. “Ця “промова” керівника континентальної федерації потрапила на відео. Він кричав до нашої спортсменки, що змагання — не місце для політичних лозунгів, що вона не має права ігнорувати атлеток з інших країн, погрожував... Наша федерація готує скаргу у Міжнародну федерацію, де попросить проаналізувати дії цього чиновника, — каже держтренер. — Ірина Домбровська не порушила жодних правил і не проводила жодних політичних акцій. Вона просто не захотіла фотографуватися, а це не заборонено ніким і ніде. Тому ми вимагатимемо від президента EWF вибачень перед нашою атлеткою”.
