Вона — олімпійська чемпіонка, а нині — віцепрезидентка Української федерації гімнастики. І навіть у шістдесят два роки Стелла Захарова має чудову форму. Як це їй вдається?
— Я ніколи в житті не сиділа на божевільних дієтах, — запевняє киянка. — Адже з досвіду добре знаю: якщо до відповідальних змагань стримувати свої апетити, а потім трохи розслабитися, організм одразу надолужить те, що йому забороняли. І ти одразу — миттєво — набереш вагу. Причому вдвічі більшу. (Усміхається). Тому краще завжди дотримуватися принципу: можна їсти все чи майже все, але потрохи.
— Невже дозволяєте собі й смаколики?
— Так, я можу з’їсти шоколадку або ж якусь булочку. Проте цукру майже не вживаю. До речі, як і картоплю. Смажена бульба з цибулькою — таку колись готували у дитинстві — може з’явитись на моєму столі раз у рік. Водночас ковбаси, сосиски та фастфуд — взагалі ніколи. Що вже казати про чипси, які в нашому домі просто заборонені. Натомість перевага віддається м’ясу, рибі й різноманітним салатам.
— А що ви п’єте і скільки?
— Звичайну воду. Навіть без лимона. До літра на день. Власне, мій ранок починається з двох склянок води, що рекомендують для розрідження крові. А потім я вживаю олію — лляну або розторопші. Просто мачаю у неї хліб та з’їдаю. Це треба для того, щоб запрацювала печінка. Ну а після того я проходжу п’ять кілометрів. Мені поталанило жити за містом, на березі Десни, де маю “відпрацьовану” стежку... Потім можна й у річку пірнути.
— Маєте на увазі — у сезон?
— Так. Я не стрибаю взимку в ополонку. (Усміхається). Волію не ставити таких експериментів. А ось у червні — інша річ. Іноді й у травні погода дозволяє. Головне, щоб річка хоча б трішки прогрілася. Кому ж хочеться захворіти?! І то я не плаваю у воді пів години. Скупалася, освіжилася та й усе. Вдома приймаю душ, ще трішки тренуюсь, качаюсь, потім снідаю та біжу в справах.
— Кажуть, ви ще їздите час від часу верхи?
— Один раз на тиждень я вирушаю на кінну базу. Захопилась цим видом спорту одинадцять років тому. Навіть виступала в аматорських змаганнях. Сьогодні ж займаюсь суто для власного задоволення. Їжджу галопом, риссю, долаючи якісь бар’єрчики, стрибаю... Ну так — без фанатизму. Знаєте, кінь забирає всю негативну енергію, що накопичується, та підживлює позитивною.
— Що допомагає вам відновлювати внутрішню рівновагу?
— Ой, сьогодні ми живемо в постійному стресі. Прокидаєшся уночі — десь гримить, щось літає. Жах... Звісно, це позначається — й дуже сильно — на нас усіх. Без винятку. Не казатиму, що я не боюсь. Звісно, переживаєш і за дітей... Тому стараюсь якось відволіктися: послухати гарну музику (я дуже люблю класику), запалити свічки і т. п. Це дозволяє почуватися комфортно й, знову ж таки, позитивно.
— А спиртне вживаєте чи це для вас табу?
— Я можу випити фужер смачного вина. Ми з чоловіком ніколи собі не відмовляємо, але не напиваємося й не нажираємося, як свині. Тим паче я не п’ю міцний алкоголь. Тобто, крім вина, — нічого.
— Стелло Георгіївно, якщо не секрет, як часто ви навідуєтеся до стоматолога?
— Ви знаєте, Швеція, у якій я прожила десять років, навчила мене культури здоров’я. Там раз на рік усі проходять безплатний огляд у стоматолога і гінеколога. Обов’язково. Тож, коли я повернулась в Україну, теж взяла це за правило. Вважаю, що краще пройти профілактику, ніж потім щось лікувати. Це стосується й інших лікарів. Я ходжу і до кардіолога, і до мамолога, і на УЗД. Що ви — нічого не можна запускати!
