У меню кафе — борщ, вареники з картоплею, печінкою, сиром, пельмені, смажена риба, біляші, плов, чай, кава.
“У перші дні великої війни разом із односельцями ми виносили приготовлені вдома страви на трасу М-30, яка пролягає через нашу громаду. Пригощали як цивільних, які тікали від обстрілів, так і воїнів. А потім мені спало на думку відкрити кафе, цю ідею підтримав волонтер Олег Берсименко з Олександрії, який допомагає фронту із 2014 року. Приміщення надав місцевий підприємець Григорій Шестопалов. Ми його відремонтували, під’єднали комунікації, зокрема провели воду. Щоправда, місця всередині мало, тож готувати доводиться вдома, — каже співорганізаторка кафе та волонтерка Валентина Петренко. — Спершу відвідувачів не було, адже про нас майже ніхто не знав. То ми виходили на дорогу, зупиняли військові машини і запрошували у кафе. Спочатку пригощали бійців лише варениками. Та якось хлопці спитали, чи є перші страви. Стали варити борщ. Щодня готуємо його по 30 літрів, а вареників — 500 — 700 штук. Меню залежить від наявних продуктів. Смажимо і рибу, і котлети, біляші, варимо плов, холодець. На Різдво, звісно, кутю подавали. Щодня частуємо близько 100 захисників. Продуктами допомагають підприємці, односельці. Ось днями переселенці з Покровська, які займаються городництвом, поділились томатами. То зробимо з них пасту і заправку до борщу”.
ТИМ ЧАСОМ
У селі на Черкащині облаштували кулінарний цех і двічі на місяць відправляють на фронт пакунки зі смаколиками.
Жителі Кичинців вирощують городину на 15 сотках, які їм надала у користування сільська рада. Зі зібраного врожаю готують різноманітні страви для захисників.
“Допомагаємо фронту ще від 2014 року. З початком повномасштабного вторгнення активізувалися, — розповідає волонтерка Майя Кутас. — У мене на війні син, в інших односельців близькі теж на передовій, тому сумніву в тому, чи потрібна наша робота, не було ні в кого. Сільрада надала нам у користування 15 соток городу, які самостійно обробляємо. Вирощуємо картоплю, цибулю, моркву, огірки, кабачки і кавуни. Крім того, продуктами допомагають місцеві, старостат, підприємці. Кухню облаштували у приміщенні колишньої їдальні. Спершу в нашій команді було 15 осіб. Тепер охочих трохи поменшало. Збираємося майже щодня. Процес налагоджено до дрібниць — хтось чистить овочі, інші — варять, смажать, печуть чи готують страви в автоклаві”.
Готують пакунки для захисників двічі на місяць. А волонтерка Олена Бандурко із Набутівської громади особисто возить передачі на фронт або ж відправляє поштою.
“Ми познайомились три роки тому, коли я активно допомагала підрозділу свого рідного брата. Потім він, на жаль, загинув, — каже пані Олена. — Та з кулінарами із Кичинців ми і надалі команда. Асортимент їхніх страв чималенький. Це і здоба, і різноманітні салати, картопля з м’ясом, кров’янка, голубці, тушкованки. М’ясні страви термічно обробляємо в автоклаві. І вкладаємо у спеціальні харчові упаковки (на кожній вказано час виробництва і терміни зберігання), які навіть дронами можна скидати на позиції. Страви смачні, ситні, а ще дають відчуття рідного дому”.
На стенді у волонтерській кухні висять листи-подяки з фронту та прапор, котрі надіслали воїни. Це дуже мотивує працівників кулінарного цеху. Вони запевняють, що працюватимуть аж до нашої перемоги.
