76-річна дубенчанка Ніна Вішнякова має першу групу інвалідності. Але енергії їй не позичати. Щодня жінка об’їжджає на електроскутері людні місця рідного міста, щоб зібрати донати для ЗСУ. Про потреби військових знає не з чуток, адже її син і внук служать.
“До пенсії Ніна Іванівна працювала завідувачкою господарської частини у пологовому будинку, — розповідає волонтерка і співзасновниця громадської організації “Тенета” Ганна Шевчук. — Свою роботу завжди виконувала сумлінно та якісно, тому її поважали колеги й цінували. Ця довіра збереглася донині. Пані Ніна — мати двох синів, але один з них загинув у 1992 році під час служби в армії. Жінка має І групу інвалідності (через артрит). Навесні 2022-го вона завітала до нас на електроскутері й запитала, чим може бути корисною бійцям. Її син і внук — військові, вертолітники. Ми дали жінці шматки тканини, і вона разом із сусідками по будинку робила для захисників “кікімори”. Вже тоді ми захоплювались пані Ніною. Попри хворобу, вона енергійна, бойова, небайдужа. Вип’є знеболювального — і до роботи”.
Близько року тому Ніна Вішнякова натрапила у соцмережі на відео про відомого волонтера з Херсону — Григорія Янченка, більше відомого як “дядя Гриша”. Він підтримує армію з 2014 року. Нині їздить містами, щоб зібрати гроші на допомогу українським бійцям. Чоловік пересувається у колісному кріслі.
“Я сказала собі: “Невже і я не можу так само зібрати якусь копійку?”, — згадує Ніна Вішнякова. — Тож майже щодня їду у людні місця Дубна зі скринькою й закликаю людей підтримати збори на армію. Звісно, бували і косі погляди, але я це пережила. Зворушливо, коли пенсіонери дістають з гаманця останні копійки, щоб підтримати захисників. Чи дітки тягнуть маленькі рученята до скриньки, аби кинути туди купюру. Якось чоловік, в котрого син загинув на фронті, задонатив 3000 гривень. Побачив, як я мокну під дощем, підійшов, дав гроші й попросив йти додому, бо ж негода надворі. А буває, що з вигляду заможні люди просто проходять повз. Хоч я завжди наголошую, що навіть п’ять чи десять гривень — важливі”.
За один день Ніна Вішнякова збирає в середньому дві-три тисячі гривень, а інколи — і п’ять-шість. За майже рік такого волонтерства літня жінка передала на ЗСУ майже мільйон гривень. За ці кошти вдалося придбати 26 дронів, детектори, сітки, тканину, грілки, турнікети, РЕБи. “Вона — дуже совісна, про кожну витрачену копійку звітує, — запевняє Ганна Шевчук. — Шкода, що багато людей втомилися від війни і не хочуть донатити. Можливо, приклад цієї жінки когось надихне не опускати рук і допомагати нашим захисникам”.
Ніна Іванівна признається, що мріє про одне — дочекатись нашої перемоги. Отоді, каже, дозволить собі і келих шампанського, і заслужені вихідні.
