Тепер жінка із родиною та однодумцями шиє ковдри, готує ситні перекуски та плете маскувальні сітки. Свій осередок волонтери називають “Відважна Камуфляжна” і вже передали на передову понад тисячу сіток та кілька десятків тонн смачних страв.
“Я мама чотирьох дітей, свого часу працювала у відділі розвитку культури та туризму міськради. Але коли почалась велика війна, до мене звертались родини військових з проханням допомогти з амуніцією, продуктами, теплими речами, адже всього бракувало. Відмовити не могла. Активно підтримував мене і чоловік, — розповідає 39-річна Анна Грабован, керівниця волонтерського осередку. — Процес так затягнув, що навіть з роботи звільнилась, аби мати більше часу для своєї діяльності. Сформувалась команда однодумців. Невдовзі створила громадську організацію “Відважна Камуфляжна”, дістала підтримку за державною програмою “Армія відновлення”. Залучаємо людей, котрі лишились без роботи, зокрема переселенців, до приготування страв, пошиття одягу, плетіння сіток”.
У “Відважній Камуфляжній” — близько десяти осіб, більшість — літнього віку. Але є й студенти, рідні військових. Працюють щодня у будинку волонтерки, який вона перетворила на справжній логістичний центр. Кошти на продукти й матеріали збирають через соцмережі, влаштовують благодійні акції у місті, проводять розіграші.
“Хтось плете сітку, інший — кроїть тканину, третій — пакує бутерброди, четвертий — відправляє все адресатам. У кожного своя роль, але разом ми — велика сила, — запевняє співрозмовниця. — Працюємо у трьох напрямах. Насамперед виготовляємо маскувальні сітки, якими військові накривають техніку та бліндажі. Можемо сплести один виріб і за день, і за три, це залежить від розміру. Також шиємо ковдри, подушки та білизну для бійців, адже в окопах вже стає холодно. Третій напрям — приготування ситних енергетичних перекусок, які готуємо зі сухофруктів та горіхів. Вони довго не псуються. А ще передаємо на фронт домашні печиво та бублики. Робимо й бутерброди з ковбасою, вакуумуємо їх, такі перекуски зручно скинути дроном на позицію”.
Вдячні захисники надсилають волонтерам зворушливі повідомлення. Нещодавно один воїн побачив, що приїхала сітка з Балти — і просто обійняв її. “Бійця розчулило, що його рідне місто активно допомагає фронту”, — пояснює Анна Грабован.
