Разом із журналістами Ярослав відвідав могили своїх доньок та дружини: це відбулось у день народження молодшої доньки, Емілії: їй мало б виповнитись 7 років.
Маленька Емілія мріяла про телефон на день народження
Вранці в день народження своєї молодшої доньки Ярослав Базилевич знову прокинувся від кошмару. Плануючи день наперед, його дружина знала, що буде в цей час Парижі, тому вона поставила на чолі свята їхніх старших доньок Ярину та Дар'ю, щоб вони зробили цю подію особливою.
Тим часом Ярослав розмірковував, чи достатньо доросла іменинниця Емілія для мобільного телефону, який вона хотіла отримати у подарунок. Але не було ні торта, ні святкування, ні телефону. Натомість Ярослав поїхав на Личаківський цвинтар, де поховав свою родину кількома днями раніше.
Жах їхньої загибелі – від вибуху російської гіперзвукової ракети в одному з найбезпечніших міст України – охопив усю країну, вкотре доводячи, що від війни немає сховку.
Тисячі жителів Львова прийшли на похорон, де для чотирьох білих трун була викопана єдина могила. Мер Львова назвав це "найстрашнішою річчю, яку коли-небудь бачив у своєму житті". Президент Володимир Зеленський закликав, щоб "світ побачив цей терор і відреагував".
Ярослав звик до того, що його впізнають на вулиці. Він здійснив кілька поїздок назад до їхнього зруйнованого дому, щоб зібрати те, що можна врятувати.
"Спогади про них допомагають мені рухатися вперед. Дуже важко бачити всю увагу та новини про нашу сім'ю, але це також важливо", – сказав чоловік у своєму першому інтерв'ю після трагедії 4 вересня.
Ярослав Базилевич розповів про момент удару
Напередодні ввечері Євгенія повела Емілію на прогулянку, а Ярослав заспокоював Дар'ю, яка хвилювалася перед початком другого курсу університету. Коли Емілія повернулася, батько допомагав молодшій з математикою та домашнім завданням з української мови: вона щойно пішла до другого класу. Ярина додому дісталася пізно, бо щовівторка вона зазвичай дивилася фільми в гостях у подруги.
На світанку завила сирена повітряної тривоги. Євгенія схопила тривожний рюкзак з документами з гардероба. Зазвичай вони ховалися в коридорі за вхідними дверима, щоб бути захищеними від осколків, що розлітаються. Того разу вона покинула квартиру разом з дівчатами. Пролунав вибух – оглушливо близько.
Ярослав розповів WP, що ще був усередині, коли у нього задзвонив телефон. Євгенія для безпеки спускала дівчат сходами будівлі на нижній поверх. Вона сказала, щоб чоловік прийшов (як повідомляли рятувальники, Ярослав вижив, оскільки повернувся в квартиру, щоб взяти воду). Дзвінок різко обірвався. Ракета влучила.
Сходи зім'ялися, розчавивши сімох людей. Дезорієнтований – в оці застрягли уламки – Ярослав шукав свій мобільний телефон, що вилетів з руки. Він був босий. Було темно, в повітрі густо стояв пил, а кров бризкала на обличчя. Йому потрібно було передзвонити Євгенії. Він підійшов до передньої частини квартири, дивлячись у мансардне вікно їхньої спальні.
На місце прибули пожежники та поліція. Так само вчинили його сестра і швагер, які жили за чотири хвилини ходьби. Він кричав, що під завалами його діти. Рятувальники запустили гідравлічний підйомник, змусивши Ярослава спуститися на тротуар. На той час уже зібрався натовп. Рятувальники прокопали зруйновану сходову клітку. Фотографи на місці події зафіксували порожній погляд Ярослава, коли він намагався допомогти.
"Спочатку ми знайшли одну дівчину. Лише за пасмами її волосся я зрозуміла, що це моя хрещениця Дар'я. А потім ми почали витягувати ці великі кам'яні плити, і вони були вимазані кров'ю", – розповів його шурин Ярослав Філевич.
"Я до останнього сподівався, що вони в безпеці. Можливо, якби вони залишилися в коридорі, цієї трагедії б не сталося. Можливо, якби я міг перенести уламки для них, вони могли б вижити", – сказав Ярослав, плачучи.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
