Велика родина живе в селі Половлі Вараського району. На появу наймолодшої чекали всі — і мама, і тато, і старші братики та сестрички. Ім’я дівчинці поки що не обрали. Кажуть: вдома проведуть урочисте голосування.
42-річна Галина народжувала в Рівненському обласному перинатальному центрі. Тут її приймали вже не вперше. Цього разу жінку поклали до лікарні заздалегідь, щоб була під наглядом медиків.
“У Галини — варикозна хвороба. Це вже 16-ті пологи, тому вирішили, щоб її оглянув судинний хірург, — розповідає Степан Лічнер, медичний директор Рівненського обласного перинатального центру. — Вагітність була доношеною, а пологи — природні й тривали до чотирьох годин. Дівчинка народилася здоровою — вагою 3445 грамів і зростом 53 сантиметри. Після пологів мама з донечкою ще два дні були в лікарні. Усе обстежили, жодних зауважень не було, тож їх виписали додому. Там на них нетерпляче чекала велика родина”. За словами лікаря, жінка вдруге народжувала в обласному перинатальному центрі. А раніше всі пологи проходили в районі. Причому жодного разу породіллі не робили кесаревого розтину.
“Галина казала нам: як Бог вирішив, так і буде, усе в Його руках. Якщо дасть їй ще одну дитину — обов’язково буде народжувати, — мовить далі Степан Іларійович. — Я вже звик до таких великих родин. Кілька років тому в нас одна жінка народжувала 18-ту дитину, а днями я приймав дев’яті пологи в іншої пацієнтки”.
Ім’я для новонародженої родина обиратиме разом. “Зберуться на сімейній нараді, і дітки голосуватимуть. Тепер у них справжня рівновага — вісім хлопчиків і вісім дівчаток. — констатує лікар. — Десятеро дітей живуть із батьками, а шестеро вже дорослі — хтось виїхав за кордон, хтось вийшов заміж. Старші допомагають у господарстві, обов’язки між собою чітко розподіляють. Усі дуже дружні, любляться — як казала мама, туляться одне до одного. Найменшу сестричку дуже чекали, вже й сперечалися, хто буде її доглядати. У них справжня сімейна ідилія”. До речі, Галина і Юрій Приступи не так давно стали вже дідусем і бабусею — найстарший син із дружиною подарували батькам двох онуків.
Валентина Басюк, директорка Половлівської гімназії, добре знає родину. Запевняє, що їхні діти не лише дружні, а й працьовиті, чемні та активні, гарно вчаться. “Я вже десять років працюю директоркою, і за цей час у жодного із хлопців чи дівчат Приступів не було проблем із дисципліною. Діти виховані, — запевняє Валентина Калинівна. — Це позитивна сім’я, справжні господарі. Мама дуже добра, постійно з дітьми, а батько — роботяга”.
Юрій Приступа за освітою бухгалтер, однак має справжній хист до будівництва. Їздить на заробітки за кордон, а вдома багато що робить своїми руками. У родини є трактор, копач та весь потрібний сільський реманент. Подвір’я й будинок завжди доглянуті. Господарство також чимале — тримають корову та іншу живність.
“Юрій гарно будує. Якщо щось треба зробити по господарству чи біля будинку, то сам береться за роботу. Діти також змалку допомагають батькам на городі, мають свої обов’язки, знають, що треба працювати й підтримувати одне одного. У такій великій родині без цього ніяк. Старші вже виросли, стали самостійними й можуть заробляти собі на життя”, — каже директорка. За її словами, хлопці з родини здобували будівельні професії. Дехто нині працює за кордоном, хтось їздить на заробітки до Києва. Валентина Басюк каже: після школи Приступи легко знаходять своє місце в житті.
“Одній із доньок Юрія та Галини — 19 років. Нині вона навчається на четвертому курсі педагогічного коледжу за спеціальністю, пов’язаною з початковою освітою та англійською мовою, — веде далі Валентина Калинівна. — Я написала їй відношення, і вона працюватиме у нашому закладі вихователькою дошкільного підрозділу. Буде поєднувати роботу та навчання. Мені приємно, що дитина з такої великої родини здобуває гарну освіту й повертається працювати у своє село. Хотілося б, щоб і надалі наші діти залишалися тут, працювали, розвивалися та приносили користь громаді”.
Та не лише роботою живе ця велика родина. Діти гарно співають, школярі беруть участь у різноманітних конкурсах, долучаються до волонтерських справ і благодійних ярмарків. Печуть солодощі, виготовляють сувеніри, продають їх. “І завжди відгукуються, коли в селі потрібна допомога, як-от прибрати якусь територію чи що інше зробити. Даси клич — і вони одразу приходять, — запевняє Галина Федіна, староста села Половлі. — А загалом — це благополучна, працьовита, забезпечена родина, де кожна дитина — бажана. Де кожну дитину люблять”.
ДО РЕЧІ
Матусі-рекордсменки
● Сарненчанка Марія Губеня у 43 роки стала мамою 18-ї дитини. Пологи приймали у Рівненському обласному перинатальному центрі. Дівчинку назвали Магдалиною. У неї є п’ять старших сестер і 12 братів.
● А жителька села Глинне, що на Рокитнівщині, Світлана Ковалевич народила 19-ту дитину. Синочка назвали Назаром. Він народився справжнім богатирем — важив 3930 грамів. Мати регулярно проходила обстеження та сумлінно виконувала рекомендації лікарів.
