16 золотих, 14 срібних та 14 бронзових нагород здобула збірна України на Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту, які протягом десяти днів тривали в китайському Ченду. Завдяки такому багатому врожаю медалей “синьо-жовті” посіли почесне третє місце у загальнокомандному заліку.
По одній золотій нагороді вибороли представники спортивної акробатики (мішана пара Єфросинія Кривицька та Іван Лабунець), карате (Різван Талібов), муай-тай (Дмитро Шелесько) та джиу-джитсу (Богдан Мочульський).
По два “золота” мають у своєму активі представники швидкісного підводного плавання (Софія Гречко на дистанціях 200 та 400 метрів у моноластах), кікбоксингу (Гліб Мазур та Роман Щербатюк), паверліфтингу (Анатолій Новописьменний та Костянтин Мумієнко), а також веслування на човнах (8-місні, 500 метрів та 10-місні, 2000 метрів).
Ну а найбільший внесок у скарбничку зробили самбісти, які вибороли аж чотири золоті медалі! Зокрема, одне “золото” українці вибороли у командних змаганнях, де нашу збірну представляли Олександр Воропаєв, Анатолій Волошинов, Петро Давиденко, Андрій Кучеренко та Владислав Руднєв.
Ще три звитяги “синьо-жовті” здобули в індивідуальній першості: Андрій Кучеренко переміг у ваговій категорії до 71 кілограма, Владислав Руднєв — до 79, Петро Давиденко — до 88 кілограмів. Усі троє спортсменів у фіналі здолали російських бійців: Кучеренко побив Ролана Зіннатова (6:1), Руднєв переміг Ованеса Абгаряна (3:0), а Давиденко виграв у Абусуп’яна Аліханова (4:1).
“Те, що суперник родом із РФ, стало для мене додатковою мотивацією боротися, — не приховує Андрій Кучеренко, новоспечений чемпіон Всесвітніх ігор. — Я народився та ріс у Херсоні. Рідний дім, який дістався у спадок ще від дідуся, окупанти розтрощили. Також я втратив друзів і побратимів, з якими тренувався в одному залі. Тому не міг не побити представника країни-агресорки. Ми з ним зустрілися поглядами перед боєм. І, мабуть, він усе зрозумів. Ні, я не був агресивний. Залишався спокійним і відчував насолоду від того, що лупцюю представника ворожої країни”.
Андрій Кучеренко каже, що чотири золоті нагороди — це заслуга головного тренера збірної України Сергія Грабовського. “Він, справжній фанат своєї справи, грамотно побудував тренувальний процес, — зауважує спортсмен. — За два місяці до старту ми поїхали на двотижневий збір у Карпати, потім ще два тижні важко попрацювали на Кіпрі. А за вісім днів до початку Всесвітніх ігор прибули до Китаю, де добре акліматизувалися. Скажу без перебільшення: завдяки тренеру здійснилася моя мрія, до якої йшов від семи років”.
