У середині літа стан 13-річного волинянина раптово погіршився: з’явились дивні зміни настрою — безпричинний страх, сльози. Хлопець перестав упізнавати рідних, порушилося мовлення, був сонливий — міг спати 23 години на добу. Місцеві лікарі скерували пацієнта до обласного центру.
— До нас дитина надійшла у дуже важкому стані — з порушенням свідомості, зниженням сили лівої руки та ноги, була дезорієнтована, не проявляла емоцій, погано говорила. Навіть під час огляду раптово заплющувала очі й засинала сидячи, — розповідає Надія Шевчик, лікарка-неврологиня відділення дитячої неврології з Центром епілепсії Волинського обласного ТМО захисту материнства і дитинства. — Усі ці симптоми свідчили про ураження головного мозку, яке міг спричинити енцефаліт. Але за даними МРТ, яку пацієнтові провели в попередній клініці, щоправда, без застосування контрастної речовини, не було виявлено жодних вогнищевих уражень. Тож ми взяли пункцію спинномозкової рідини, провели аналіз, маючи на меті виявлення вірусних збудників енцефаліту (мова про вірус Епштейна — Барр, герпес, цитомегаловірус). І знову нічого не виявили. Попри це, на основі клінічних симптомів поставили діагноз — аутоімунний енцефаліт.
— Що це за недуга?
— На фоні певних подразників виникає дисбаланс у роботі імунної системи. Наприклад, це може статися після вірусної інфекції, яка проявляється лише нежитем і незначним підвищенням температури. У результаті запускається потужна імунна відповідь — вироблення антитіл, котрі починають атакувати ділянки головного мозку. У 13-річного пацієнта це спричинило незначні ураження мозку, яких не було виявлено під час МРТ, хоч зазвичай їх видно.
Додам, що таке нерідко стається зі здоровими дітьми, які мало хворіють. Зрештою, аутоімунний енцефаліт може розвинутись у будь-якому віці, зокрема і в дорослому. Недавно до нас надійшов найменший пацієнт із таким дігнозом, йому рік і два місяці. Мама звернула увагу на порушення ходи та координації рухів у дитини.
А кажучи загалом, аутоімунний енцефаліт може спричиняти безліч різних симптомів: лихоманку, сонливість, нудоту, блювання, порушення свідомості, зору, ходи чи мовлення, втрату пам’яті, біль голови, апатію, зниження інтелекту, емоційні розлади, відмову від їжі, судоми, парези. Якщо, скажімо, вогнищевого ураження зазнала ділянка головного мозку, де розташовані регулятори серцево-судинної та дихальної систем, ризики для життя дуже високі. Тому вкрай важливо після появи перших тривожних симптомів звернутися до фахівців.
— Чи вдалося допомогти 13-річному волинянину?
— Завдяки застосуванню стероїдних препаратів стан пацієнта поліпшився: відновилось мовлення та функціональність лівих кінцівок, він став звично реагувати на подразники, зникла сонливість. Дитина повернулась додому. Проте через два тижні мама зауважила зміну в поведінці сина — він знову став сонливим, перестав цікавитися соцмережами. Стався рецидив.
Цього разу ми провели МРТ з контрастом, але знову не виявили жодних змін. Та за результатами електроенцефалографії (завдяки їй можна помітити зміни електричної активності головного мозку) були зафіксовані вогнищеві ураження, спричинені енцефалітом. На фоні лікування імуноглобуліном, який зменшує активність імунної системи щодо продукування аутоантитіл, стан пацієнта поступово поліпшувався — збільшувалась рухова активність, відновлювались рефлекси, знижувалась сонливість. Зрештою хлопець цілковито відновився і повернувся до звичного життя — він ходить до школи, робить фізичні вправи, гуляє з друзями.
