Зловмисницю засудили до реального терміну ув’язнення, але банк відмовився повертати вкладникові його заощадження. Щоб отримати свої кровні, він змушений був звернутися до суду.
Як випливає з матеріалів справи, у вересні 2018 року чоловік поклав на “Мій пенсійний депозит” 240 тисяч гривень терміном на три місяці. В банку їх мали поміняти на валюту, що в еквіваленті становило 10 360 доларів. Згодом строковий договір неодноразово пролонговувався до червня 2021 року з капіталізацією відсотків. У підсумку набігло 10 816 доларів.
“Завідувачка сектору роздрібного бізнесу Білогірської філії “Ощадбанку”, яка водночас виконувала обов’язки керуючої філією, маючи доступ до фінансового рахунку клієнта, впродовж червня-липня 2021 року зняла з нього 286 200 гривень, — розповідає речниця Хмельницького апеляційного суду Віта Франчук. — Крім того, наприкінці березня того ж року захланна банківська чиновниця переконала клієнта покласти на “Мій депозит” ще 100 тисяч гривень. Але замість того, щоб внести їх у касу, привласнила. Натомість чоловікові видала фальшивий договір”.
У 2024-му вироком Білогірського районного суду зловмисницю ув’язнили на вісім років із позбавленням права займатися банківською діяльністю та обіймати посади в цій сфері на два роки. А також — оштрафували на 5100 гривень і конфіскували все належне їй майно.
“Однак банк відмовився компенсувати матеріальну шкоду обкраденому клієнту, — зауважує Віта Франчук. — Чоловік був змушений звернутися до суду про стягнення і матеріальної, і моральної шкоди. У позовній заяві, зокрема, він зазначив, що тривалий час був позбавлений можливості користуватися своїми коштами. Через це у нього порушився звичайний життєвий уклад, його постійно переслідує відчуття тривоги, став погано спати”.
Той же Білогірський районний суд позов підтримав і постановив стягнути з “Ощадбанку” на користь клієнта 100 000 гривень та 10 816 доларів у рахунок відшкодування майнової шкоди і 20 000 гривень моральних збитків. А також зобов’язав банк сплатити 8991 гривню судового збору.
“Ощадбанк” подав на це рішення апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що фінансова установа виконала свої зобов’язання за договором, перерахувавши кошти на картковий рахунок клієнта. А за дії працівниці банк відповідальності не несе. Мовляв, нехай позивач стягує гроші з винуватиці. Щодо 100 тисяч гривень, то банк виправдовувався: договір був підроблений і не створює жодних правових наслідків для установи. Адже всю суму чоловік передав тодішній працівниці банку як фізичній особі, керуючись особистою довірою, а не як уповноваженій фінансової установи.
“Однак апеляційний суд зауважив, що колишня працівниця “Ощадбанку” перебувала з установою у трудових відносинах і засуджена за службове підроблення та заволодіння коштами клієнта. І що кримінальне правопорушення вона вчинила як службова особа, зловживаючи своїм становищем, — продовжує Віта Франчук. — Адже взяла гроші в клієнта, склала письмові договори, підписала їх від імені банку, завірила печаткою та видала вкладникові. Факт прийняття у банку готівки від позивача як вкладника та видача йому документів про оформлення договору банківського вкладу встановлений вироком суду в кримінальному провадженні й не потребує доказування. Саме внесення коштів позивачем свідчить про укладення між ним та фінансовою установою договорів банківського вкладу. Вони не розірвані в судовому порядку і не визнані недійсними, тому вважаються чинними. Позаяк чоловік вніс кошти за депозитними договорами, то має право вимагати їх стягнення з банку”.
Тому Хмельницький апеляційний суд лише частково задовольнив скаргу банку, зменшивши суму судового збору з 8991 до 5703 гривень. А всі вкрадені кошти фінустанові таки доведеться повернути вкладнику.
