Дем’ян народився здоровим і добре розвивався. Та в дев’ятимісячному віці під час планового огляду педіатр почув шуми в серці дитини. Ба більше. Виявилось, що внутрішні органи хлопчика мають дзеркальне розташування. Тож маленького пацієнта із Закарпаття скерували до профільного закладу у Львові.
— У моїй багаторічній практиці це другий пацієнт із дзеркальним розташуванням органів. Йдеться про доволі рідкісну аномалію, а не патологію, — пояснює Олександр Ячнік, завідувач відділення дитячої кардіохірургії Лікарні святого Миколая (Перше ТМО Львова). — До прикладу, серце зазвичай розміщене верхівкою вліво, а у Дем’янчика воно — верхівкою вправо. Печінка й апендикс правобічні органи, тоді як у нього розташовуються зліва. А селезінка — з правого боку. Права легеня має три частки, ліва — дві, а в Дем’янчика — навпаки.
Та в хлопчика було виявлено дефект міжпередсердної перегородки. Це стінка між двома передсердями (правим і лівим), яка має бути цілісною, натомість вона містила доволі великий отвір — приблизно 19 міліметрів. Окрім того, у малюка були неправильно розміщені легеневі вени. Вони впадали не в артеріальне передсердя, а у венозне. При такій ваді праві відділи серця зазнають хронічного перевантаження надлишковим об’ємом крові й поступово розширюються, адже туди потрапляє вся венозна кров, ще й половина артеріальної (з однієї легені). Згодом це загрожувало б появою порушень серцевого ритму, розвитком правошлуночкової серцевої недостатності та легеневої гіпертензії. А це вже загроза життю. Тому перед нами стояло непросте завдання. Потрібно було закрити дефект у стінці між передсердями й перемістити гирла легеневих вен з правого передсердя у ліве.
— Як пройшла операція?
— Хірургічне втручання було мініінвазивним — крізь невеликий розріз під лівою пахвою. Щоб закрити дефект, ми зробили, так би мовити, латку, яку взяли з перикарда — зовнішньої оболонки серця. Оскільки це власна тканина організму, а не синтетична, то убезпечує від виникнення імунної відповіді, ризиків інфікування і гарантує добре приживлення.
Вирізати вени з правого передсердя й пришивати їх до лівого було недоцільно, адже йдеться про доволі делікатні судини. Та й надалі це могло б призвести до їхнього стенозування (звуження). Тому ми пришили “латку” так, що частина правого передсердя (куди впадали легеневі вени) опинилась у порожнині лівого. Операція тривала 2,5 години. Вже наступного дня однорічного пацієнта перевели з реанімаційного відділення до палати, а на п’ятий — виписали додому. Тепер його здоров’ю і життю ніщо не загрожує.
