Максим та Марина Кривки родом з Дніпропетровщини, познайомились у соцмережі, чотири роки тому побралися й оселилися у Львові. Невдовзі вирішили прийняти в сім’ю діток, які залишились без батьківського піклування. На такий відповідальний крок їх надихнув досвід Максимових батьків, які виховують десятьох дітей. А Максим з Мариною — дев’ятьох.
...У Верхньодніпровську Інна працювала в комунальному підприємстві, Сергій — дільничним інспектором. Якось батьки спитали 14-річного Максима, чи не хоче він мати братика або сестричку. А тоді повідомили, що вирішили прийняти з інтернату шестилітню Ангеліну. “Її біологічна мати була засуджена, вживала наркотики. Ангеліна виявилася важкою дитиною з агресивною поведінкою, та мені подобалось забирати її зі садочка, вчити з нею абетку”, — розповідає Максим Кривко. Згодом у сім’ю потрапила п’ятирічна Мілана. В її матері була алкогольна залежність. Згодом Кривки взяли ще двох хлопчиків.
“Тішило, як діти змінюються, стають дружними, веселими, — ділиться Максим. — Якось батькам запропонували створити будинок сімейного типу (у прийомній сім’ї виховують до чотирьох дітей, а в ДБСТ — п’ятьох і більше). Вони радо погодились. Переїхали до Львова, де їм надали будинок. Коли я залишився сам, з’явилось відчуття порожнечі. Тоді й зрозумів, що хочу мати велику сім’ю”. Під час епідемії ковіду Максим втратив роботу, тож переїхав до Львова — ближче до батьків. У соцмережі познайомився з Мариною. Чотири роки тому закохані побралися. Згодом подали заявку в управління у справах дітей про те, що хочуть створити прийомну сім’ю, пройшли навчання. У 2023 році Кривкам запропонували познайомитись із сімейною групою — чотирма рідними братиками і сестричками. Ані було 14 років, Дмитру — 8, Софії — 11, Іванці — 5. Вони жили з біологічною мамою у жахливих умовах разом з 10 котами і 15 собаками.
Фото надали співрозмовники
“Згодом діти розказували, як мати знущалась з них, постійно била, — каже Максим Кривко. — Щодня змушувала шукати біля супермаркетів протерміновані продукти, годувала зі смітника... Ці діти не знали, що таке обійми, мали спотворене розуміння любові. Якщо Дмитрові у школі подобалась якась дівчинка, він починав її бити, проявляв почуття через насильство... Тож ми багато працювали з психологами й докладали зусиль, аби повернути братикам і сестричкам справжнє дитинство. Тепер вони мають друзів, а перед сном приходять нас обійняти”. Ще прийомним батькам вдалося зробити усе для того, щоб Дмитро позбувся виразок на тілі (хлопчик потерпав від псоріазу) і реалізував свою давню мрію — займатися футболом.
У червні минулого року подружжя створило ДБСТ. Підписали з благодійним фондом договір оренди великого будинку з умовою, що проживатимуть там безоплатно, поки виховуватимуть дітей. І поїхали на знайомство з Вікторією, Назаром і Василиною. Дівчинці — 11, вона рано подорослішала й стала “мамою” для братика й сестрички. Назар і Вікторія у четвертому класі не вміли читати, рахувати й писати. За рік прийомні батьки разом із вчителями допомогли дітям наздогнати навчальну програму. Тепер Віка захопилась черлідингом, Назар — футболом, а Василина — малюванням.
Торік Кривки прийняли шестирічного Ромчика, мати якого померла через наркотики, і він змалечку жив у будинку малюка. А також — шестилітнього Ігоря. Усі дітки, які потрапили в цей ДБСТ, прийомних батьків називають по імені або ж “мама” й “тато”. І радо сприймають нові для себе традиції. “Кожного суботнього ранку я готую млинці (дітям вони дуже смакують), а старші дівчатка мені допомагають, — ділиться 24-річна Марина Кривко. — А ще всі дуже люблять посиденьки у дворі біля вогнища, на якому Максим запікає м’ясо і картоплю”.
“Коли порівнюю, в якому стані до нас прийшла дитина і якою стає, неймовірно тішуся”, — ділиться 31-річний Максим Кривко. А його дружина додає: “16-літня Аня — вже першокурсниця, вирішила стати вихователькою в дитячому садочку. Софія ще вагається, який фах обрати — ветеринарію чи психологію”. Тепер подружжя нетерпляче чекає на десяту дитину — 13-річну дівчинку.
