Згідно з оригінальним рецептом, для приготування цієї страви використовували вівсяне борошно. Та з плином часу його замінили вівсяними пластівцями.
Отож, для приготування киселиці слід взяти скибку чорного хліба, 25 грамів дріжджів, залити все літром теплої води й залишити в теплому місці на двітри доби. Опісля закваску треба процідити через сито, долити до неї ще 2 — 2,5 літра води, додати 0,5 літра вівсяного борошна (або ж геркулесу чи вівсяної крупи), одну-дві чайні ложки кмину й варити на маленькому вогні, постійно помішуючи. Коли киселиця закипить, потрібно приправити її підсмаженою цибулею, часником, сіллю, перцем. Наприкінці можна додати лавровий лист, лляну або соняшникову олію.
“Киселиця — це лемківський еліксир молодості, — розповідає Віра Дудар, директорка музейного комплексу “Лемківське село”. — На Лемківщині завжди були бідні грунти, але овес родив рясно. Ця злакова культура — високопоживна, а страви з неї — дуже корисні. Колись киселицю готували саме з цільнозернового вівсяного борошна і закваски, яку робили лише на житньому хлібі. Тепер до неї додають дріжджі для кращого бродіння, а замість вівсяного борошна використовують крупу або вівсяні пластівці. Інша назва лемківської киселиці — вівсяний квас.
Киселиця — це і щоденна страва, і ритуальна. Вона обов’язково мала бути на столі на Велию (так лемки називають Святвечір напередодні Різдва), щоб землиця добре вродила вівсом.
Залежно від тривалості варіння киселиця може бути рідкою або густою. Зазвичай її пили. Але коли готували густішою, то використовували як підливу до картоплі або їли як густий суп. До речі, як у кожної газдині борщ має свій смак, так і з киселицею”.
