Олег Поважнюк із села Комаргород, що на Вінниччині, — зварювальник за фахом. Від початку повномасштабного вторгнення чоловік робить для наших захисників пічки й буржуйки. Взимку попит на такі вироби значно зростає.
“Коли почалась велика війна, ми з дружиною саме повернулись із заробітків. Мій рідний брат Віталій був бійцем 110-ї окремої бригади, загинув у боях за Авдіївку. Дружина ж втратила на передовій рідного дядька, — розповідає 38-річний Олег Поважнюк. — Важко переживали ці втрати. У 2022 році знайомий волонтер з Томашполя Сергій Тімков попросив мене виготовити бійцям буржуйки у бліндажі. Якоїсь чіткої схеми я не мав, в інтернеті не шукав. Конструкція сама, як кажуть, вималювалася. Крім того, мене консультували бійці і от зрештою погодили модель, яка їх вдовольняла”.
Спершу майстер робив буржуйки з газових балонів. З одного виходило дві. “На кожній випалюю своє “фірмове” клеймо — герб України, — зауважує. — Буржуйка у польових умовах — незамінна річ. На ній можна варити їсти, сушити одяг, взуття”.
Тепер, зі слів співрозмовника, він більше зосереджений на портативних пічках, бо такі замовляють найчастіше. Робить їх із тубусів, які передають військові, металевих труб і листів. Така мініпічка важить лише три кілограми, тому її легко можна переносити. Також вона майже не димить, а отже, не видає ворогові наші позиції. На відміну від великих буржуйок. Хоч, каже майстер, і вони затребувані.
“У портативній пічці окопна свічка горить довго — 2 — 2,5 години, — зазначає Олег Поважнюк. — А якщо поставити дві свічки, то можна не лише зігрітися чи каву й чай зварити, але і сало посмажити. Принаймні хлопці з передової не раз мені хвалилися, що так робили”.
За понад три роки Олег Поважнюк виготовив для бійців більш як дві тисячі буржуйок, а скільки портативних пічок — і не рахував. За годину може дві таких зробити. “Тепер працюю водієм — розвожу хліб у магазини, — каже волонтер. — Починаю з п’ятої ранку, а в обід уже вдома. І до вечора роблю буржуйки і мініпічки. Інколи доводиться працювати й вночі, особливо, як світло вимикають. Але тримаємося, не опускаємо рук. Воїнам на фронті набагато важче”.
