Понад 15 років Оксана Капріян працює завідувачкою клубу в селі Виноградівка. А виготовляти віночки почала після повномасштабного вторгнення. Каже: це хобі не лише допомагає відвернутися від тривожних думок.
“У клубі я проводжу заняття для театрального, танцювального гуртків та вокального ансамблю. Якось мої дівчатка-вихованки мали виступати в українському строї та віночках. Тож почала шукати, де б придбати останні. У магазинах вони занадто дорогі або ж вибір нікудишній. Знаєте. не було у тих композиціях, що мені траплялися, гармонії та душі, — розповідає майстриня та волонтерка Оксана Капріян. — Тож замовила в одній з одеських крамниць потрібні матеріали для віночків за доступними цінами. Дуже жаль, що у розпалі війни цей магазин росіяни розбомбили. Техніку плетіння вивчала завдяки відео в інтернеті. Спершу не все виходило, але невдовзі набула майстерності. Тож мої артисти виступали в авторських віночках і почули безліч компліментів. Потім я ще їм і спіднички власноруч пошила на концерти. А одного разу переселенка, що мешкала у селі, привела до мене трьох доньок і попросила зробити їм віночки на пам’ять про наш край. Я сплела їх із жовто-блакитних троянд. Вона була у захваті, і діти — теж”.
Один віночок майстриня може виготовляти і декілька годин. Своїми вмілими руками пані Оксана поєднує квіти, гілочки, листочки, ягідки... Все фіксує спеціальним клеєм, також для роботи використовує дріт, стрипстрічку.
“Вважаю, що в гардеробі кожної українки повинна бути вишиванка. А яка ж вишиванка без віночка?! Я створюю їх як тонкі, так і широкі, — зауважує Оксана Капріян. — Найбільше до вподоби вироби у блакитно-жовтих кольорах, із ніжним яблуневим цвітом. Подобаються і віночки із жовтими, фіолетовими та бежевими хризантемами або ж із маками чи соняхами. Люблю плести їх ще й тому, що тут можна проявити свою фантазію”.
Співрозмовниця додає — плетіння віночків заспокоює, відвертає від поганих думок. А привід хвилюватись та недосипати ночей майстриня має. Як, мабуть, і тисячі українських матерів сьогодні.
“Син мій вже десять років на фронті. У 2015 році як пішов, так і досі там. З перших днів великої війни боронить країну і зять. Обоє на гарячих напрямках, — зауважує. — Якось спало на думку, що не тільки молитви, а й мистецтво може допомагати моїм хлопцям. Тому свої віночки продаю у соцмережах та на благодійних ярмарках. З перших вуст знаю, що на передовій дуже потрібні маскувальні сітки. Ось днями надійшов запит на 20 штук. Тому за вторговані від вінків кошти купую тканини, і в клубі з односельцями плетемо такі сітки. Один рулон матеріалу коштує понад 3000 гривень. Тож щаслива, що моя творчість допомагає хоч трохи закривати запити воїнів”.
