Надія Яременко із села Галаганівка за понад пів століття виготовила десятки тисяч солодких весільних шишок.
“На Чигиринщину я переїхала ще у 1969 році. Отримавши диплом фельдшерки, стала тут працювати. Зустріла майбутнього чоловіка, вийшла заміж. Власне тоді й дізналась про весільні шишки з цукру, які виготовляли, аби молодята мали солодку долю. Форму шишки вироби мають не випадково, адже їх вважають символом щастя й продовження роду. Здавна, запрошуючи на весілля, дружка з молодою ходили з вузликом (із полотняної хустки) і дарували виріб гостям. Або ж ставили шишки поруч із короваєм, а наприкінці весілля роздавали присутнім, — зауважує 75-річна Надія Яременко. — Загорілася я ідеєю зберегти цю унікальну традицію. Одна зі старожилок Галаганівки розповіла мені про технологію виготовлення шишок. І хоч як не старалась, перші вироби мені не вдавалися, погано тримались купи. Та згодом, як кажуть, набила руку. Колись весілля були дуже великі, ставили шалаш, кликали багато гостей, то можете уявити, скільки треба було наробити тих шишок. Часом і 200 — 300. Тепер весілля роблять скромніші, але без цукрових шишок мало яке обходиться. От недавно робила їх на весілля воїна. Вийшли дуже гарні. Сподіваюся, що такою ж солодкою і світлою буде й доля молодих”.
Основним інгредієнтом весільного атрибуту є цукор. А готувати шишки, за словами співрозмовниці, слід обов’язково з любов’ю і теплими побажаннями. “На один кілограм цукру потрібно 200 — 250 мілілітрів води, трішки лимонної кислоти чи оцту, також можна додати харчовий барвник, щоб отримати бажаний колір, — зауважує пані Надія. — Далі варю густий сироп. Коли маса трохи охолоне, роблю з неї шишки, “лусочки” вирізаю ножем чи ножицями. Відтак підсушую вироби на рушнику, аби були тверді й довго зберігались”.
