Він родом з Ворзеля, що на Київщині. До великої війни працював у сфері торгівлі, був щасливим у шлюбі з коханою Аліною. Подружжя виховувало двох діток. Саме заради безпеки своїх найрідніших невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Валентин Олексієнко став на захист країни. Приєднався до 3-ї окремої танкової Залізної бригади. Спершу був водієм-механіком, а згодом став заступником командира роти.
Влітку минулого року разом з побратимами Валентин готував фортифікаційні споруди для танків, а тоді втомлені бійці пішли до озера. Він пірнув і знепритомнів. Коли Валентина дістали з води, тіла не відчував. У Харкові медики діагностували в бійця повне ураження спинного мозку — це наслідок удару головою об дно водоймища. Шансів, що пацієнт виживе, майже не було. Але він не здавався, боровся за своє життя заради дружини й дітей. Хірурги встановили в хребет танкіста титанову пластину, він дихав завдяки апарату штучної вентиляції легень. Згодом Валентина транспортували до НРЦ “Незламні”, що у Львові. Вже у реанімації почав займатись з ерготерапевтами задля відновлення функціонування кистей, далі — з фізичним терапевтом.
Відтоді Валентин щодня — у тренажерному залі. І хоча внаслідок важкої травми боєць не відчуває тіла нижче грудей, завдяки неймовірним зусиллям навчився самостійно користуватись кріслом колісним. “А якось побачив, як дружина захопилась малюванням у творчій майстерні. Захотілось і самому спробувати, — ділиться 29-річний Валентин Олексієнко. — От і з’явилась ідея — малювати картини колесами крісла”. У реалізації задуму танкісту допомогла художниця Зірка Савка. Так з’явився новий вид образотворчого мистецтва.
А недавно представники Національного реєстру рекордів України зафіксували роботу Валентина як перше в історії мистецьке полотно, створене таким методом. “Для написання картини я обрав дві фарби — жовту й чорну, що символізують світлі й темні події у житті. Але світло завжди перемагає, тому жовтого кольору більше”, — пояснює співрозмовник. Протягом години він малював на полотні розміром два на три метри, залишаючи сліди від фарб, які почергово накладала на колеса крісла Зірка Савка. “Ця картина — про незламність духу українців”, — підсумовує воїн-митець.
