Мабуть, кожен із нас на певному етапі життя відчував це особливе душевне виснаження, коли улюблена донедавна робота вже не приносила звичного задоволення. Наче десь усередині тіла розрядився акумулятор і організм вимушений берегти енергію лише на підтримання простих, елементарних функцій. Так може проявлятися емоційне вигорання.
Соціологічні опитування показують, що 49% українців потерпають від такого стану, причому жінки — частіше, ніж чоловіки.
— Емоційне вигорання — це реакція усього організму на тривалі, нерозв’язані стресові ситуації, дуже сильна психологічна перевтома, яка проявляється у втраті інтересу до роботи (переважно), зниженні працездатності, загальній апатії, — каже Антоній Мельник, доцент кафедри практичної психології та психодіагностики Волинського національного університету імені Лесі Українки, кандидат психологічних наук. — Ознаки емоційного вигорання можуть бути різними в людей залежно від їх характеру, професії та стадії знесилення. Бо кожна нервова система має свій ресурс, свій поріг, відповідно до якого може адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні подразники. І от коли цей потенціал вичерпується, настає стан крайньої втоми.
Однак є основні, спільні для багатьох людей, симптоми: апатія не минає навіть після відпочинку, повноцінного сну, вихідних, тривалої відпустки. Усе навкруги дратує, ніщо не приносить позитивних емоцій — навіть ті речі, які раніше завжди тішили. Знижується концентрація уваги. Людина, раніше обережна, забуває вимкнути світло чи праску, ідучи з дому, переходить дорогу, не подивившись на світлофор. Падає працездатність: на роботу, яку колись виконував швидко, якісно, легко, тепер іде значно більше часу, а результат — гірший. Буває, що людина багато років пропрацювала на певній посаді й раптом звільняється за власним бажанням — бо професійно та емоційно вигоріла.
— На фізичному рівні емоційне вигорання теж проявляється?
— Зазвичай так. Надокучають безсоння, неприємні, кошмарні сни, постійна слабкість, біль голови. Нерідко загострюються хвороби серцево-судинної системи (починає стрибати тиск), шлунково-шлункового тракту (з’являються закрепи, біль у шлунку). Часом змінюється саме відчуття болю: людина травмувалася і усвідомлює це лише тоді, коли бачить ранку на тілі чи кров. Або ж больові відчуття навпаки загострюються. Часом з’являється парестезія — це розлад чутливості, що проявляється поколюваннями, печінням без видимого фізичного подразнення.
— А чому жінки “вигорають” частіше?
— Бо у них права півкуля головного мозку (та, що відповідає за почуття, інтуїцію) — домінуюча. Через це жінки більш емоційні й більш схильні до вигорання, ніж чоловіки.
— Як вийти з цього стану?
— Насамперед потрібно проаналізувати, що відбувається. А ми не завжди об’єктивно оцінюємо ситуацію. Іноді наші близькі, родичі, колеги можуть швидше помітити, що з нами щось не так. Варто прислухатися до їхніх зауважень, визначити причини змін у своїй поведінці. А далі робити висновки й діяти. Якщо вас виснажує ненормований режим роботи, відповідальна посада з дуже високими ризиками і водночас із низькою оплатою, то варто змінити режим чи місце праці. Якщо це токсичні люди у вашому оточенні — так звані енергетичні вампіри — серед колег або близьких, то, за можливості, зведіть до мінімуму спілкування з ними. Усуньте ті фактори, які можливо прибрати, чи принаймні зведіть до мінімуму їхній вплив.
Важливо також налагодити життєвий баланс між роботою (тим, що приносить гроші й можливість професійно реалізуватися) і особистим життям (сім’єю, хобі). Часто ми, відчуваючи сильну втому, переступаємо через неї і кажемо собі: “не можна розслаблятися”, “все тримається тільки на мені”, “ще трохи — і візьму вихідний (відпустку)”, “відпочивати не час, відпочину після війни”. Це неправильно. Бо без повноцінної розрядки немає повноцінної роботи.
