Президент Польщі Кароль Навроцький сподівається, що Сейм ухвалить поправку до закону, яка заборонить використання у країні “бандерівської символіки”, зокрема червоно-чорного прапора. Такою була реакція глави сусідньої держави на те, що під час концерту білоруського репера у Варшаві хтось розгорнув цей стяг.
У Польщі червоно-чорне знамено асоціюють насамперед з УПА та Волинською трагедією. Хоч історики кажуть, що з цим символом пов’язано багато міфів. То звідки взявся червоно-чорний прапор і як він використовувався українцями в різні історичні періоди?
— Найперше зауважу, що прапори в червоно-чорних кольорах з’явилися наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття в Європі, Північній і Південній Америці, — каже геральдист Андрій Гречило. — Їх використовували протестні рухи, що мали революційний чи анархістський напрями. Червоний колір означав кров, пролиту в боротьбі, а чорний — пам’ять, траур. До слова, такі стяги були поширені під час громадянської війни в Іспанії у 1936 — 1939 роках.
— А коли червоний і чорний кольори з’явилися в українській політичній символіці?
— Вони здавна були присутні у наших вишивках, народних строях і козацьких хоругвах, — розповідає кандидатка історичних наук, дослідниця українського визвольного руху Аліна Понипаляк. — Червоно-чорні стрічки використували січові стрільці, молодіжні організації, як-от “Пласт”, у 20-х роках минулого століття (польська влада в Галичині забороняла використання українцями національного синьо-жовтого стягу. Тому тодішня молодь знайшла альтернативний символ. — Авт.). Червоно-чорний стяг був офіційним знаменом куреня Романа Шухевича “Лісові чорти”.
Після розколу ОУН революційний провід бандерівського крила Організації українських націоналістів взявся за розробку нової символіки. У 1941 році на ІІ Великому Зборі у Кракові ОУН(б) визначила, що червоно-чорний прапор є символом боротьби проти двох тоталітарних режимів — радянського та нацистського. У “Нарисі з історії ОУН”, виданого істориком національно-визвольного руху Петром Мірчуком, значиться, що червоно-чорний прапор — “це кров, яка пролита на український чорнозем”. 28 серпня 1941 року вулицями Львова пройшла похоронна хода, під час якої домовини 23 оунівців були вкриті саме такими стягами.
● А. Гречило:
— Так, на ІІ Великому Зборі у Кракові ОУН(б) ухвалила рішення про зміну організаційного прапора — із блакитного з тризубом на червоно-чорний. Зазначивши однак, що точний вигляд стяга буде ухвалено згодом. Але цього так і не сталося. Під час Другої світової війни червоно-чорні прапори ніхто майже не використовував. Тобто цей символ існував більше на папері.
— А чи був він прапором УПА?
— Не існує жодного документа, котрим би затверджувався якийсь окремий прапор Української повстанської армії. Упівці завжди використовували синьо-жовте знамено, наприклад, складаючи присягу. Також міфом є те, що під червоно-чорними кольорами українці вбивали поляків. До речі, у тій же Польщі на початку 90-х років минулого століття про червоно-чорний стяг майже ніхто не знав. А коли виник міф, що це прапор УПА, то почали пов’язувати з ним трагічні події на Волині у 1942 — 1944 роках.
Фактично чергова популяризація червоно-чорного прапора почалася наприкінці 40-х — на початку 50-х років минулого століття за кордоном, особливо — в Німеччині. ОУН(б) діяла там на легальній основі й почала масово видавати різні документальні матеріали, як-от з ІІ Великого Збору в Кракові, де йшлося про червоно-чорний прапор. Відтоді його й стали активно використовувати на певних заходах. Про це радянські спецслужби, які відстежували діяльність ОУН, знали. Але що цікаво, у пропагандистських матеріалах ніколи не шельмувався червоно-чорний прапор, а лише синьо-жовтий, який завжди асоціювався з незалежною Україною.
У час Революції Гідності такий стяг став символом опору, боротьби проти корупції та свавілля режиму Януковича. А після повномасштабного вторгнення — ще одним символом національно-визвольної боротьби українського народу. Нині деякі добровольчі військові формування й окремі підрозділи ЗСУ наносять емблеми своїх бригад на червоно-чорне полотно.
