У шістдесятих-сімдесятих роках він був головним батяром Франції. Писав відверті пісні, влаштовував провокації, говорив шокуючі речі... Ну й мав чимало романтичних пригод. Під вплив харизми Сержа Генсбура потрапили головні красуні — Брижит Бардо, Катрін Денев і Джейн Біркін. Оля-ля!
...Вона сиділа в сусідній кімнаті й плакала. Її ж коханий — п’яний як чіп — гримав з усіх сил у двері та вимагав, щоб відчинила. Раніше жінка так би й вчинила, але тепер сказала собі “ні”. Домашній тиран ще трохи побуянив і вгамувався. “Мабуть, заснув”, — подумала Джейн та витерла сльози, через які потекла туш...
Це був останній день, який Біркін провела в квартирі Сержа Генсбура. А так гарно все починалося! Вони познайомились у 1968 році. Йому — сороківка, їй — двадцять два. Вона — красуня з розкішним волоссям, він — клаповухий і з “грецьким” носом. Та все ж цей антипод Алена Делона зачарував своєю харизмою молоду англійку. Так само, як до того — Брижит Бардо. І хоч з білявкою роман тривав недовго, але шурхуту в світських колах наробив.
Однак справжній скандал вибухнув, коли Серж і Джейн записали разом пісню “Я тебе люблю. Я тебе також... ні”. Можливо, її вихід ніхто би особливо й не помітив, якби виконавиця не доповнила звукову доріжку своїми сексуальними стогонами. Була це імітація чи справді під час запису закохані піддались владі Ероса, хтозна. Та на цьому “приколі” новий дует зробив собі непогану рекламу. А вона, як відомо, найкращий двигун торгівлі.
Серж Генсбур потім не раз вдавався до свідомих провокацій, щоб звернути на свою творчість (як пісенну, так і кінематографічну) увагу. То спалював банкноти в прямому ефірі, то робив непристойні пропозиції колегам, то накидався на Церкву і т. д. На щастя, тоді не було соцмереж, бо він би й там розгорнув бурхливу діяльність. Зрештою, шансоньє не доводилося скаржитися на брак уваги папараці. Всі його походеньки, зокрема, з Джейн Біркін, зазняті ледь не хронологічно...
До слова, вона була його цивільною дружиною. А до того француз двічі встиг оформити стосунки з коханими. Перший шлюб протривав шість років, другий — чотири. І хоч в останньому народилося двійко дітей, це не врятувало від трощі сімейний човен. Натомість з англійкою, чиїм ім’ям назвали сумку Hermes, вони провели під одним дахом три роки. У 1971-му в скандального подружжя народилася донька. Коли ж Джейн Біркін і Серж Генсбур урешті-решт роз’їдуться по різних квартирах, Шарлотта стане тією ниточкою, що сполучатиме вчорашніх закоханих.
І вона, і він матимуть потім активне приватне життя. Шансоньє все частіше бачитимуть у товаристві Катрін Денев, потім — з іншими більш чи менш відомими красунями. В їх обіймах артист ніби шукав симулякр “колишньої”. Проте, скільки жінок не зігрівало б його холодними паризькими ночами, на той світ Серж Генсбур відійшов на самоті. Його труп 2 березня 1991 року виявили пожежники, яких викликав хтось із сусідів. Діагноз патологоанатома — інфаркт. П’ятий у його житті!
Після смерті коханого Джейн Біркін уже не зможе вийти з його тіні. Пише мемуари, знімається у документальних фільмах, дає численні інтерв’ю до чергових роковин і днів народження. Ну й співає його пісні: то під гітару, то з симфонічним оркестром. До речі, зірка у 2018 році приїздила до нас і виступала з “Віртуозами Києва”. Для неї цей візит був особливим, адже Серж Генсбур мав українське коріння.
Батько музиканта — Йосип Карлович — був із Харкова, а мати — Ольга Борисівна — з Кафи, тобто Феодосії. Піаніст та співачка, які, втікаючи від більшовиків, опинились у Парижі. Саме там народилась їхня четверта дитина, якій судилося наробити шарварку серед французької богеми та залишити по собі великий творчий спадок. Тільки альбомів з піснями — понад двадцять п’ять, сімнадцять з яких студійні! А ще ж були фільми, книжки, картини...
Тож проводжали в останню дорогу 62-літнього Сержа Генсбура не як ексцентричного хулігана й вічного ловеласа, а як кумира Франції. Теплі слова на адресу покійного говорили не тільки друзі, знайомі, колеги, а й президент, який теж вирішив віддати шану шансоньє. Думаю, спостерігаючи за промовою останнього з небес, артист лише усміхався. І шкодував, що не може утнути щось “таке”.
Антін БІЛИЙ
