Таке повідомлення мешканці обласного центру отримали від управлінської компанії.
А в Черкасах вже цього місяця мігранти кластимуть асфальт. Про залучення іноземців розповів мер Анатолій Бондаренко. За його словами, підприємство, яке виграло підряди на ремонт доріг у місті, оформлює робочі візи для таких працівників.
Про масове залучення іноземців до нашого ринку праці останнім часом не говорить хіба що ледачий. Деякі науковці й експерти запевняють: Україні щороку треба буде завозити до 300 тисяч мігрантів. Хоч офіційний рівень безробіття у нас доволі високий. То яка насправді ситуація?
— Ще до повномасштабного вторгнення на деяких підприємствах працювали мігранти, — зауважує голова Офісу міграційної політики Василь Воскобойник. — Так, за даними Державного центру зайнятості, у 2021 році Україна видала 22 тисячі дозволів на роботу іноземцям, у 2022-му — 4 тисячі, а в 2025-му — 9,5 тисячі. Минулого року найбільше дозволів отримали громадяни Туреччини. Тобто ми не спостерігаємо навали трудових мігрантів.
— Минулого року рівень безробіття в Україні становив 11,3%, — каже Олександр Хмелевський, кандидат економічних наук. — Тобто понад 2,6 мільйона працездатних громадян не можуть знайти роботу. Причому 50% безробітних — це молоді люди віком від 18 до 34 років.
— Про що свідчать ці показники?
● О. Хмелевський:
— Через те що підприємства зобов’язали вести військовий облік, чоловіки не йдуть офіційно працювати, бо бояться мобілізації. Ще один момент. Протягом 2025 року 35,5% підприємств скорочували своїх працівників, тоді як наймали нових лише 30,3%. Це яскраво свідчить про те, що ніякого дефіциту робочих рук в Україні немає, навпаки — є надлишок. Зрештою, деякі підприємства чомусь не пробують залучити людей з інших населених пунктів чи регіонів країни, відмовляються брати на роботу ВПО, навіть якщо ті мають відповідну кваліфікацію, натомість мають намір завозити іноземців.
— Залучення трудових мігрантів в Україну — стратегічна неминучість, — певен Віталій Опанасюк, доцент кафедри економіки Київського міжнародного університету, кандидат економічних наук, підприємець. — Україна вже увійшла у фазу гострого демографічного дефіциту. Йдеться не лише про війну, яка відчутно скоротила чисельність населення і трудових ресурсів, але й про довгострокові фактори: низьку народжуваність, старіння населення, сталий відплив робочої сили за кордон. Перепису в країні давно не було. Але в урядовій стратегії демографічного розвитку України до 2040 року констатується тренд на скорочення населення. Так, до 2040 року у нас орієнтовно буде 30 — 35 мільйонів осіб, до 2050 року — близько 25 — 30 мільйонів (залежно від сценарію). Найбільша проблема, що Україна втрачає передусім економічно активних людей. І з цим треба працювати: стимулювати народжуваність, повертати біженців, залучати мігрантів.
— Тобто ви прогнозуєте, що трудових мігрантів більшатиме?
● В. Опанасюк:
— Ми вже бачимо перші сигнали, як у випадку з працівниками з Індії. Чи зможемо обійтися без іноземців? Однозначно, що ні. Хоч офіційна статистика і показує, що в нас високий рівень безробіття. Але треба розуміти: не всі безробітні відповідають потребам ринку (кваліфікація, географія, мотивація).
● О. Хмелевський:
— А от я з цією думкою не погоджуюся. Не буде потреби завозити велику кількість іноземних працівників навіть після війни. Українська економіка за найбільш сприятливих обставин не здатна створити і 300 тисяч робочих місць на рік. Враховуючи, що у мирний час чоловіки, які тепер переховуються від мобілізації, будуть шукати роботу, з армії демобілізуються сотні тисяч військовослужбовців, а з-за кордону повернеться до трьох мільйонів українців, це закриє всі потреби в робочій силі країни на найближче десятиліття.
— I все-таки, з яких країн до нас можуть масово поїхати на роботу? I в яких галузях економіки вони працюватимуть?
● В. Опанасюк:
— На мою думку, найбільш імовірні джерела трудової міграції — Індія, Бангладеш, Пакистан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан, В’єтнам, Філіппіни, Туреччина. Тобто країни з надлишком робочої сили. Мігранти звідти зможуть працювати у житлово-комунальному господарстві (прибирання, обслуговування), будівництві, логістиці, агросекторі, промисловості (низько- та середньокваліфікована праця), сфері догляду.
● О. Хмелевський:
— Працівнику з Індії чи Пакистану треба платити щомісяця як мінімум 500 доларів чистими (в іншому разі він сюди не приїде), з урахуванням податків та ЄСВ — це 725 доларів (або 32 тисячі гривень). Також іноземця належить забезпечити житлом. За залучення такого працівника доведеться сплатити комісію міжнародній рекрутинговій компанії. А ще є додаткові витрати на перевезення. Загалом у середньому один іноземець коштуватиме роботодавцеві 40 тисяч гривень на місяць. Жодного економічного сенсу платити стільки мігрантові за некваліфіковану працю немає. Адже середня зарплата в Україні становить 30,3 тисячі гривень.
Інша річ, коли в Україну заходить потужна іноземна компанія і привозить спеціалістів для роботи на своєму обладнанні (інженерів, технологів тощо), з яким наші фахівці працювати не вміють. Це нормально. Та залучати некваліфіковану робочу силу з-за кордону абсолютно недоречно.
