Ворог став частіше застосовувати реактивні дрони, повідомив начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат. “Використовуються “шахеди” з реактивними двигунами, які фактично беруть участь у кожній атаці. Там інші швидкості — понад 400 — 500 км/год, тому потрібен відповідний засіб, який зможе їх перехоплювати”, — зауважив він.
— На відміну від Shahed-136, реактивні дрони летять з більшою швидкістю, котра сягає й 500 кілометрів за годину, — каже Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — З огляду на це, такі безпілотники важче перехоплювати нашим мобільним вогневим групам (МВГ), якщо в них немає переносного зенітно-ракетного комплексу типу “Ігла”, “Стінгер”, “Перун”. Нині ворог робить ставку саме на такі дрони, щоб вони могли швидше долати великі відстані й заходити на ціль. І щоб мобільні групи не встигали їх перехоплювати.
— Чи можна реактивні БпЛА знищувати нашими дронами-перехоплювачами?
— Так. Зокрема, тоді, коли реактивний дрон намагається змінити траєкторію польоту і вимушено скидає швидкість. У цей момент він найбільш вразливий. Інколи дрони-перехоплювачі працюють по таких “шахедах” навздогін. Але якщо на знищення Shahed-136 витрачають один-три дрони-перехоплювачі, то на реактивний — вже три-п’ять. Через його більшу швидкість.
— А яка бойова частина в реактивних дронах?
— Реактивний дрон має таку ж бойову частину, як і Shahed-136, а саме — 90 кілограмів. Наразі ворог щодоби може виготовляти 15 — 20 реактивних дронів, тоді як Shahed-136 — 100 — 120 штук. На щастя, у росіян сьогодні не налагоджено масове виробництво реактивних безпілотників. Їх виготовлення енергозатратніше, потребує більше часу.
Зауважу, що Росія залежить від Китаю, звідки отримує двигуни до дронів. Так, реактивний безпілотник “Герань-5” має трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry та модему 3G/4G, а також реактивний двигун Telefly. Вартість одного двигуна сягає понад десять тисяч доларів, отож реактивні дрони дорожчі за Shahed-136. Для наведення дрона на ціль росіяни використовують 12-канальний захищений модуль “Комета”, що дає змогу працювати навіть в умовах активної роботи українських засобів РЕБ.
— Чи здатна РФ масштабувати виробництво й застосування реактивних дронів? I як далеко вони можуть долетіти?
— Перший реактивний дрон Shahed-238 (“Герань-3”) з’явився ще у 2023 році. Потім були “Герань-4”, “Герань-5”. Останній є копією іранського БпЛА Karrar. За три роки виробництва реактивних дронів противник вийшов на рівень лише 15 — 20 одиниць на добу.
Ці БпЛА при помірній роботі двигуна мають дальність польоту до тисячі кілометрів. А отже, становлять загрозу передовсім для прифронтових регіонів, а також — для Одещини, Миколаївщини, Херсонщини. Вони долетять і до Києва, і до Полтави. Але якщо росіяни почнуть застосовувати “Герань-5” зі штурмовиків Су-25, то це може значно збільшити дальність їх польоту.
