Заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ Євген Межевікін зазначив, що відтепер військові навчання відбуватимуться переважно на території України. Найперше це зумовлено тим, що західні інструктори не мають необхідного бойового досвіду. “Вони відірвані від наших реалій, від поточних бойових дій”, — сказав Межевікін.
— Це рішення вже назріло давно, — вважає Олег Жданов, полковник запасу. — Адже наші інструктори, які зазвичай пройшли війну, справді мають набагато більший досвід, ніж закордонні. Останні радше є теоретиками, а не практиками. Ба більше. Бачимо, що тепер все частіше іноземні фахівці їдуть до нас набиратися досвіду. Ще одна причина, чому Генштаб відмовляється від закордонних навчань, — це логістика. Адже бійців потрібно спершу вивезти за кордон, а потім — повернути додому. Це займає чимало часу, який можна використати на підготовку особового складу.
Ну й не варто забувати про таке явище, як СЗЧ (самовільне залишення частини) за кордоном. Подібні випадки траплялися неодноразово. І це викликало невдоволення у тих країн, де проводилися навчання (у 2024 році понад пів сотні бійців зі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської самовільно залишили службу, перебуваючи на навчаннях у Франції. ДБР тоді розпочало кримінальне провадження. — Авт.).
— На мою думку, така ініціатива дозволить зменшити й рівень корупції у війську, — додає Ігор Козій, військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва. — Не секрет: аби потрапити за кордон, деякі військові платили хабарі, а потім втікали.
— Водночас навчатися у країнах Європи — набагато безпечніше для наших військових.
● О. Жданов:
— Так, бо ризики ударів по навчальних центрах і полігонах в Україні є. Тому головне завдання — дбати про безпеку. Над цим питанням найперше має працювати контррозвідка, а саме — не допускати внутрішнього шпіонажу. Та й керівництво навчальних центрів повинно стежити за заходами безпеки. Під час тривог особовий склад має перебувати в укриттях. Крім того, навчання можна проводити в нових місцях, а не обов’язково в тих центрах, про які відомо ворогу.
— I все-таки — чи варто ЗСУ повністю відмовлятися від закордонних навчань?
● О. Жданов:
— Однозначно, проводити там базову загальновійськову підготовку не слід. Також це стосується й наших артилеристів, які вже опанували чи не всю західну техніку. Зрештою, відповідних інструкторів за потреби можна запросити й в Україну.
А за кордоном, де є відповідна матеріально-технічна база, варто навчати, скажімо, пілотів, фахівців систем ППО. А також — бійців підрозділів ССО, для обміну досвідом проведення спецоперацій як на лінії фронту, так і в тилу противника.
