“Мій брат переважну частину свого життя проживав у цивільному шлюбі і лише на схилі віку офіційно розписався з дружиною. Дітей у них не було. Через два роки після укладення шлюбу брат помер, а згодом і його дружина. Я сподівався, що батьківська хата, в якій проживав брат, дістанеться мені у спадок. Але виявилося, що на будинок і два земельні паї претендує племінник братової дружини, який свого часу був головою сільської ради. Він стверджує, начебто мій брат перед смертю заповів житло і землю на свою дружину. Але підозрюю, що цей заповіт підроблений. Адже майже до останку спілкувався з братом, і він нічого не казав про такий документ. Розкажіть, будь ласка, яким чином можна перевірити, що заповіт справжній, а не підроблений? I чи має право на житлову площу жінка, яка проживала з чоловіком у цивільному шлюбі в його будинку?”
Петро Н., м. Красилів, Хмельницька область
— Заповіт можна оскаржити, якщо він був складений недієздатною особою, з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення, а також коли складався проти волі заповідача, — пояснює адвокатка Олеся Гродовська. — Провести дослідження справжності підпису на заповіті можна двома шляхами: подати клопотання через суд про призначення експертизи у межах цивільної чи кримінальної справи або ж приватно замовити дослідження в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз чи приватних центрах. Експертиза триває від 2 до 30 днів. Для проведення дослідження потрібно надати експерту якомога більше вільних зразків документів, підписаних особою за життя, які не пов’язані зі справою. Це можуть бути, зокрема, нотаріальні акти, договори купівлі-продажу, заяви на отримання паспорта (зберігаються в міграційній службі), трудові книжки, банківські картки зі зразками підписів тощо. Бажано, щоб ці документи були засвідчені підписом особи в межах п’яти років до дати створення спірного заповіту, позаяк з віком або через хвороби почерк людини змінюється. Часто доказами в такій категорії справ може бути висновок посмертної судово-психіатричної експертизи про те, що на момент складання заповіту особа не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
Зауважу, що дружина, котра на момент смерті чоловіка перебувала з ним офіційно в зареєстрованому шлюбі, за законом належить до першої черги спадкоємців. Вона має пріоритетне право на спадкування майна, якщо на нього немає заповіту чи він визнаний недійсним. Для набуття такого права мінімальний строк спільного проживання законодавством не встановлено — право виникає з моменту реєстрації шлюбу.
А от цивільна дружина не має автоматичного права на житло та іншу нерухомість померлого. Успадкувати його може лише за заповітом або як спадкоємець четвертої черги, якщо немає спадкоємців першої (діти, батьки), другої (рідні брати та сестри, баба і дід з обох боків) та третьої (рідні дядько та тітка) черг, або вони відмовилися від спадщини. Для цього потрібно через суд довести факт проживання однією сім’єю не менше ніж п’ять років до смерті. Внуків (правнуків), прабабу, прадіда, племінників спадкодавця не включають до складу жодної з черг спадкоємців.
