Ця історія почалася ще у квітні 2021 року. Тоді жительці Золочівщини, що на Львівщині, старший слідчий одного з райвіддлів поліції оголосив про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Дії фігурантки кваліфікували за частиною 2 статті 190 ККУ — заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Не повірите, але йшлося про 5034,40 гривні державної допомоги.
Жінка, котра мала інвалідність, доглядала брата з психічною хворобою (особу з інвалідністю 1 групи). Він був повністю недієздатним: не міг самостійно навіть їсти. За догляд брата сестра щомісяця отримувала понад тисячу гривень соціальної допомоги.
Правоохоронці дізналися, що жінка їздила за кордон на збір ягід у червні — листопаді 2017 року. У той час брата доглядав її чоловік. А соціальна допомога “крапала” на карту офіційної доглядальниці.
У квітні 2021 року до Золочівського райсуду надійшла кримінальна справа з угодою про примирення з потерпілим (органом соціального захисту), згідно з якою фігурантка повністю визнавала свою вину у вчиненому. Однак суддя відмовився затверджувати цю угоду. І почав слухати справу по суті.
Прокуратура та представник управління соцзахисту Золочівської РДА намагалися затягнути розгляд справи, не з’являючись до суду чи просячи його відкласти. Та у вересні 2021-го суддя, за день до закінчення своїх повноважень, визнав жінку невинуватою і виправдав у зв’язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
Далі Львівський апеляційний, а потім і касаційний суди скарги прокурора залишили без задоволення. Тоді пенсіонерка звернулася до суду про стягнення моральної шкоди за безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності. Адже за час несправедливого слідства жінка зазнала істотної моральної шкоди через нервовий стрес. Зрештою колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду дійшла висновку, що слід стягнути на користь позивачки 108 тисяч 540 гривень. Ці кошти буде виплачено з державного бюджету, але, на жаль, не з кишень правоохоронців, причетних до цієї справи.
— У 2021 році правоохоронці, намагаючись поліпшити показники розслідування кримінальних справ, взялися пильно вивчати список осіб, котрі отримують соціальну допомогу. Водночас, використовуючи “Гарт” — інтегровану міжвідомчу автоматизовану систему обміну інформацією щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, — брали інформацію про те, хто з отримувачів був за кордоном, і масово висували їм підозри, — зауважує адвокат Олег Мицик. — У суді постало питання — в чому полягав обман з боку жінки? Вона дійсно привласнила б кошти, якби віддала брата у державний притулок, а в цей час отримувала соціальну допомогу. Але хворого доглядав чоловік, поки вона збирала за кордоном полуниці. Тобто привласнення коштів не було, і суд це визнав. Власне після виправдального вироку ми подали позов про стягнення моральної шкоди. Суд нараховував компенсацію за кожен місяць перебування жінки під слідством і судом (до моменту винесення рішення апеляційної інстанції) у розмірі мінімальної зарплати, як це гарантовано законом. Щобільше: суд застосував підвищувальний коефіцієнт у півтора раза, що майже ніколи не трапляється в інших справах.
— А чи можливо, щоб компенсацію за надуману кримінальну справу виплачували її “натхненники”, а не держава?
— За подібне правоохоронців карають стягненнями. Але річ у тому, що кримінальні справи у нашій країні розглядаються довго. І часто працівників поліції, які порушили її, вже давно немає на їхніх посадах, коли пролунає виправдувальний вирок.