В Україні не лише колишні судді й прокурори добиваються багатомільйонних доплат до пенсій. Деяким ексчиновникам теж це вдається наче цілком законно — за рішеннями судів.
Наприкінці березня цього року Одеський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про зміну способу і порядок виконання одного зі своїх рішень. Йдеться про стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області невиплачених сум пенсії за вислугу років ексголові Держдепартаменту України з питань виконання покарань генерал-майору Олександру Галінському. На цій посаді він пропрацював менш як рік — від 19 серпня 2009-го до 17 березня 2010 року. А до цього очолював управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області.
У березні 2010 року Олександр Галінський був звільнений з посади голови Держдепартаменту України з питань виконання покарань і отримував пенсію відповідно до закону №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ексчиновник неодноразово звертався до суду, аби отримати доплати до пенсії. У 2019-му позивався, щоб йому перерахували пенсії за вислугу років відповідно до постанови КМУ “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення” від 28 грудня 2011 року №1381. Зокрема, в розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням 921,20 гривні премії, 5113 гривень матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та 270 873 гривні грошової допомоги при звільненні. І вимагав, щоб ПФУ доплатив різницю між фактично отриманою пенсією і перерахованою за період з 1 січня 2012-го по 12 грудня 2018 року. Але суд вирішив, що цю різницю доплачуватимуть лише від 13 грудня 2018 року.
У рішенні суду від 5 січня цього року йдеться про те, що щомісячна сума пенсії генерал-майора від лютого 2022 року до кінця 2024- го становила 75 877,23 гривні, а з 1 січня 2025-го зменшилася до 34 030,97 гривні на підставі статті 46 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та урядової постанови від 3 січня 2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”. Проте 11 грудня 2025-го ГУ ПФУ в Одеській області надало суду звіт про виконання судового рішення. У ньому йшлося про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі кількох довідок Міністерства юстиції України. Новий розмір виплати, встановлений після виконання рішення суду, становив 309 483,09 гривні. Тож нарахована сума доплати панові Галінському з 1 лютого 2019 року по 31 грудня 2025-го становить 17 058 144,09 гривні (з урахуванням часткової виплати залишок боргу дорівнює 17 044 859,89 гривні).
Тим часом в Україні 35,3% пенсіонерів отримують щомісяця менше ніж 4 тисячі гривень. То чому нині щодо пенсійних виплат така несправедливість?
— Парадокс теперішньої ситуації в Україні виник через багаторічне формування у суспільстві безкарності правового нігілізму й через цинізм керівників усієї владної горизонталі, — зауважує Сергій Кондрюк, експерт соціально-трудових відносин. — Жоден президент як гарант Конституції ніколи не звітував про стан дотримання Основного Закону. Зокрема, щодо державних соціальних стандартів і гарантій. Водночас Конституційний Суд і вся судова система толерують тотальне масове порушення конституційних прав громадян. Але досить скрупульозно та результативно захищають права окремих представників правоохоронних органів і суддів на “заслужену пенсію”.
— Проблема в тому, що і судді, і Пенсійний фонд задіяні в цій схемі, — вважає Павло Себастьянович, економічний аналітик. — Працівники ПФУ не оскаржують вчасно подібні судові рішення. Напевно, багато хто пам’ятає експрокурора-пенсіонера, якому й 40 років немає. Він звільнився із прокуратури, виїхав за кордон і через суд зобов’язав Пенсійний фонд виплачувати по 156 тисяч гривень пенсії на місяць. Тобто українці платять пенсійні внески, щоб колишній прокурор щомісяця отримував по 3 тисячі євро і жив спокійно за кордоном. А Пенсійний фонд навіть апеляційне оскарження не подав. Тому всі ті судді, виконавці й чиновники діють не інакше, як у змові. Ніхто не здійняв бучу. Пан Гетманцев, який роками знищує нашу економіку, нині дуже любить говорити про справедливість. Він розповідає, що вже підготовлено законопроєкт, який мав би обмежувати розмір згаданих виплат. Поки це лише балачки. Тим часом високопосадовці використовують свою владу, знайомства, свій досвід, щоб знайти прогалини в законодавстві й скористатися цим.
Переглянувши їхні позови зі всіма калькуляціями й судові рішення, звичайній людині може здаватися, що наче все правильно. Але про що тут говорити, якщо навіть директор Бюро економічної безпеки у свої 43 роки отримує, окрім зарплати в розмірі понад 100 тисяч гривень на місяць, ще й приблизно 50 тисяч гривень пенсії. Молода людина, у якої ще все життя попереду, вже пенсіонер. У нас діяльність державного апарату організована так, щоб розграбовувати Пенсійний фонд. І голова ПФУ Євгеній Капінус абсолютно за цим не стежить.
Щороку в Україні витрачають по 170 мільярдів гривень на спецпенсії та надбавки, які фінансуються з держбюджету. Борг Пенсійного фонду перед спецпенсіонерами становить понад 80 мільярдів гривень. А бюджет ПФУ на цей рік запланований на рівні 1,26 трильйона гривень. Якщо взяти фактичний прожитковий мінімум, а це, за даними Мінсоцполітики, — 7400 гривень, і поділити цю цифру на бюджет Пенсійного фонду, то вийде, що 14 мільйонам осіб можна виплачувати таку суму (7400 гривень) впродовж року. Тим часом у нас третина пенсіонерів отримують виплати в розмірі до 3500 гривень на місяць. А чому? Бо велика частина коштів виплачується різним ділкам.
— У подібних випадках Пенсійний фонд має всі підстави подавати скарги та опротестовувати судові рішення. Насправді ж ПФУ часто так не робить, а автоматично виконує такі рішення судів, — зауважує Павло Розенко, експерт з питань соціальної та економічної політики, міністр праці та соцполітики України в 2014 — 2016 роках. — Не лише колишні судді та прокурори через суди домагаються збільшення пенсійних виплат. Це стосується також осіб, які працювали в різних органах влади, в лавах міліції чи Нацполіції, у НАБУ чи інших установах. Вони можуть виходити на пенсію згідно з тим законом, що й військовослужбовці. Там передбачені певні критерії. Особа має досягнути віку 45 років і мати загальний стаж 25 років, 12 з яких — так званий військовий стаж. В умовах війни влада мала б розібратися, кого ж вона прирівнює до статусу військовослужбовців. Ну от, як можна прирівнювати до військових, які служать у ЗСУ, якогось чиновника, що, до прикладу, з Києва ніколи не виїжджав?! А тепер такі посадовці масово подають позови до суду й отримують багатомільйонні доплати до пенсій.
Крім того, є суперечність норм щодо того, які виплати мають враховуватися при обчисленні розміру пенсії. Чи тільки заробітна плата, чи всі гіпотетичні виплати — надбавки, премії і т. д. Увесь цей безлад виник не сьогодні, але ніхто на нього не зважає. Бо, вочевидь, це комусь вигідно. Дуже обурює той факт, що деякі посадовці, які отримали право на такі виплати, вкрай знахабніли й втратили сором. Адже ж розуміють, у якому фінансовому становищі нині країна. І, попри це, цинічно використовують прогалини в законодавстві для свого збагачення.
— Що слід змінити, аби усунути цю несправедливість?
● П. Себастьянович:
— Щось змінити можуть лише ті, в кого є на це повноваження. Відповідно вони мають захотіти це зробити. А хто серед наших міністрів чи депутатів хоче щось змінювати? Я не чув про таких. Ну, говорять про це, але ж потрібні не лише слова. Та й усі вони зацікавлені, аби ця схема збереглася. Щоб, маючи зарплати по 200 тисяч гривень, згодом ще можна було відсудити у ПФУ захмарні доплати до пенсії.
