Дональд Трамп зрушив питання припинення війни в Україні з мертвої точки, розпочавши діалог із Володимиром Путіним, — так вважає генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Очільник військово-політичного блоку визнав, що втручання Трампа не приведе до негайної угоди, але сподівається, що її таки буде укладено. Наразі ж, за словами Рютте, важливо, щоб Україна “мала все, аби продовжувати боротьбу та залишатися в найсильнішій позиції, коли розпочнуться справжні переговори”.
Тим часом німецькі аналітики окреслили три можливі сценарії закінчення війни в умовах виснаження ресурсів обох сторін та невизначеної політики США і НАТО. Перший варіант: Захід посилює санкції проти країни-агресорки та ігнорує погрози Кремля застосувати тактичну ядерну зброю. Києву надають достатню кількість потрібної зброї, і Україна тисне на армію окупантів. Росія припиняє бойові дії без попередніх умов, залишається на лінії зіткнення та веде переговори про мирне врегулювання. Україна зберігає суверенітет без частини захоплених Москвою територій. Щоправда, такий сценарій експерти вважають малоймовірним.
Другий варіант передбачає, що Сполучені Штати припиняють політично й економічно тиснути на росіян. Навпаки, Вашингтон прагнутиме зблизитися з Москвою для вигідних угод — взаємного освоєння Арктики чи розроблення покладів рідкісноземельних металів. Україна втратить нові території та, ймовірно, вихід до моря. Цей сценарій на Заході вважають імовірнішим за перший.
Третій варіант: бойові дії затягуються, західні партнери надають Києву слабку підтримку, загарбницька армія повільно, але впевнено просувається. Захід підштовхує Україну до переговорів під гаслом “краще жахливий кінець, аніж жах без кінця”. Київ іде на значні поступки. Конфлікт заморожують на невизначений термін на лінії зіткнення без мирного договору. Такий сценарій автори вважають найімовірнішим.
Прогнози західних експертів аналізуємо разом з директором Українського інституту політики Русланом Бортником, експертом аналітичного центру “Об’єднана Україна”, доктором політичних наук Петром Олещуком та експертом з міжнародних питань, колишнім дипломатом Вадимом Трюханом.
— Чи варто сподіватися на те, що Захід, зокрема Вашингтон, посилить тиск на Росію, щоби змусити її до миру?
● П. Олешук:
— Трамп не готовий тиснути на Путіна — він хоче дружити з очільником Кремля, перезавантажувати відносини і торгувати з Росією. Водночас президент США все-таки має значний вплив на західних політиків, зокрема на європейців, які звикли орієнтуватися на позицію Вашингтону. Тому сподіватися на те, що Захід посилить тиск на Путіна і піде на жорсткіші санкції проти Москви, не доводиться.
● Р. Бортник:
— Цей сценарій передбачає максимальне посилення санкцій США проти Росії, визнання Москвою неспроможності вести далі війну та відмову України від продовження бойових дій. Кожна з цих подій потенційно може статися, але ймовірність кожної — менш як 50%. А можливість того, що ці три події стануться одночасно, ще нижча — до 10%.
● В. Трюхан:
— Не вірю у серйозний тиск на Росію з боку Заходу. Адміністрація США досі живе ілюзіями, сподіваючись на те, що все само собою розсмокчеться, що Путін раптом вирішить зробити подарунок Трампу й піде на початок доброчесних перемовин про встановлення перемир’я. А європейці абсолютно беззубі — вони не готові без погодження зі США займати жорстку позицію щодо Росії. Навіть ті, хто намагається вести умовно незалежну політику від Вашингтону, якот Канада та Британія, насмілюються хіба що на якісь декоративні кроки з посилення тиску на країну-агресорку.
— Наскільки великий ризик того, що Росія після зближення зі США зможе захопити ще більше наших територій і що ми змушені будемо скласти зброю?
● Р. Бортник:
— США зацікавлені знайти баланс із Москвою. Але не зацікавлені здати їй Україну, тому що це суперечитиме американським інтересам, закладеним в угоді про корисні копалини. Американці готові скорочувати військову допомогу Києву, але не припиняти її. У будь-якому разі вони надаватимуть нам розвіддані, попереджатимуть про ракетні та авіаційні старти РФ. І якщо військова ситуація в Україні різко погіршуватиметься, Вашингтон може повернути Україні повноцінну військову допомогу. Тому ймовірність другого сценарію, як на мене, становить не більш як 15%.
● В. Трюхан:
— Трамп досі не може насмілитися на відвертий перехід на бік Путіна. Він не готовий пожертвувати союзницькими відносинами з європейцями та з іншими країнами демократичного табору. Тому немає загроз того, що США цілковито перекриють Україні постачання зброї та обмін розвідданими чи тиснутимуть з такою вимогою на європейців. А отже, не варто вважати, що Україна розвалиться, здасться, капітулює. Якщо оцінювати такий сценарій, то тут можна дати максимум 10%.
● П. Олешук:
— Німецькі аналітики прив’язують свої сценарії до американської підтримки. Але насправді Україна вже давно отримує допомогу від США в мінімальному обсязі, тобто залишки зброї, яку нам пообіцяли ще за Байдена. Ми вже переорієнтовуємося на інші джерела забезпечення своїх потреб — внутрішні та європейські.
Треба розуміти, що Трамп — не господар землі американської. Він не може просто так взяти і сказати: “Все, перезавантажуємо відносини з Росією та ігноруємо війну в Україні”. Якби він міг так зробити, то вже давно б на це пішов. Річ у тому, що американські громадяни здебільшого критично ставляться до такої політики й не сприймають Путіна. А Трампу, точніше Республіканській партії, фактично через рік уже йти на вибори до Конгресу. Він тепер не ризикуватиме.
Та й малоймовірно, що росіяни ще окупують значні території. Для того, щоб, наприклад, відрізати Україну від моря, їм треба форсувати Дніпро, захопити такий мегаполіс, як Одеса. Це, м’яко кажучи, не такий простий сценарій. Важко уявити, скільки для цього РФ доведеться додатково мобілізувати людей і залучити інших ресурсів.
— А яка ймовірність, що конфлікт буде заморожено після виснаження обох сторін?
● Р. Бортник:
— Третій сценарій імовірніший, ніж два перші, — тут даю 40 — 50%, але реалізувати його буде важко. Бо Москва не погодиться на перемир’я, поки не досягне своїх основних цілей — повне захоплення чотирьох областей України. Зрештою, для того, щоб Росія пішла на замороження конфлікту, вона захоче скасування усіх санкцій проти неї — і американських, і європейських. А Україна вимагатиме гарантій безпеки — не лише європейських, а й американських. Досягти цього буде складно.
● П. Олещук:
— Як на мене, німецькі аналітики достеменно не розуміють ні Україну, ні Росію. В їхньому баченні РФ — це якась абсолютно нездоланна сила, країна, в якій немає проблем з економікою чи мобілізацією, така собі машина із захоплення чужих територій. Якби так було, то ні на які переговори Путін сьогодні би не йшов, не намагався би демонструвати Трампу, який він договороздатний, не обмінював би полонених і так далі. У РФ можуть бути великі проблеми, зумовлені різким погіршенням соціально-економічної ситуації. Недаремно Москва домовляється з “Талібаном” про збільшення у десять разів потоку афганських трудових мігрантів до РФ. І недаремно Набіулліна (голова Центрального банку Росії. — Авт.) заявляє, що російська економіка вже вичерпала ресурси для зростання.
— Як насправді можуть розвиватись події далі? Доки ще триватиме війна?
● П. Олешук:
— Правду кажучи, нині я бачу найбільші виклики для України не в ситуації на фронті (вона навряд чи найближчим часом радикально зміниться), а у посиленні ракетно-дронових атак задля терору цивільного населення та знищення інфраструктури. Але рано чи пізно буде реалізовано певний формат замороження конфлікту. Припускаю, що Путін пообіцяв Трампу повернутися до змістовних переговорів про припинення війни після літнього наступу.
● Р. Бортник:
— Думаю, що в найближчі 6 — 12 місяців війна ще триватиме. Час до часу поновлюватиметься переговорний процес, сторони промацуватимуть одна одну на готовність до поступок, відштовхуючись від ситуації на полі бою. Наразі найімовірніший сценарій — військовий варіант розв’язання конфлікту. Одна зі сторін, вочевидь, буде дестабілізована зсередини, втратить можливості до продовження війни й змушена буде погодитись на левову частку вимог противника.
● В. Трюхан:
— Не відкидаю, що приблизно восени ми побачимо зниження наступального потенціалу Росії та переформатування коаліції на підтримку України. А взимку буде певна стабілізація на фронті. Україна точково може досягати певних успіхів. А вже навесні-влітку наступного року можна буде прогнозувати, як події розвиватимуться далі, які перспективи закінчення війни. Це за умови, що не буде ніяких форс-мажорних ситуацій, якихось чорних чи білих лебедів.
