За її плечима — непрості життєві випробування. А вона, маленька, худенька, з глибоким поглядом та сильною внутрішньою енергією, з неабияким оптимізмом дивиться у майбутнє. Найбільша втіха довгожительки — її родина (син, п’ятеро внуків, дванадцятеро правнуків і двоє праправнуків).
“Бабця народилася у багатодітній родині в селі Рудня. Їх у батьків було четверо. Мама рано померла, дітей виховували тато і мачуха. Життя було важке. Роботи бабуся змалку не цуралася, допомагала старшим у господарстві, пасла худобу. Згодом познайомилася з майбутнім чоловіком Степаном, вони з однієї громади, — розповідає онука ювілярки Світлана Мацюк. — Дідову родину звинуватили у співпраці з УПА і заслали до Сибіру. І його — теж. Бабця дуже сумувала за чоловіком, тому вирушила за ним з маленьким сином на руках. Дорога була довга і важка. Згодом вони повернулися на Волинь. Взялись зводити хату в селі Біличі, народили четверо дітей, але одна дівчинка померла ще маленькою. Подружжя трудилося у колгоспі. 33 роки тому дідусь Степан помер — після пережитого в Сибіру мав підірване здоров’я”.
На сьогодні з чотирьох дітей у Наталії Масловської залишився тільки син, який мешкає в сусідстві. Доглядає її онука Світлана, допомагають й інші рідні.
“У свої сто років бабця має гарну пам’ять, охоче розповідає про своє нелегке життя та співає пісень, — додає співрозмовниця. — З палицею виходить надвір подихати свіжим повітрям, помилуватися природою. Сама себе обходить. Читає без окулярів, зокрема газети, але недочуває. У неділю просить увімкнути запис церковної служби, бо не може, як раніше, ходити до храму. Буває, що тиск бабцю турбує, болить голова, руки терпнуть. Бо ж роки чималі. Але таблетки дуже рідко заживає. Вже й не пригадую, коли в лікарні була. У харчуванні неперебірлива, їсть супи, борщ, фрукти. До чаю любить додати ложечку меду. І неодмінно щось солоденьке — булочку, пиріжечок чи печиво”.
Зі слів пані Світлани, в їхній родині довгожителів не було, бабуся — перша. “Мені здається, що Господь відміряв їй таке довге життя, бо завжди була добра, турботлива, нікому не відмовила у допомозі, — мовить. — Бабця часто каже, що живе за всю родину, адже ж рано троє дітей повмирали і чоловік”.
Своє 100-річчя Наталія Масловська відсвяткувала у сімейному колі — у розпалі війни не до пишних урочистостей. Тим паче що в родині є захисники — чоловік онуки з перших днів вторгнення боронить Україну, але нині — на реабілітації.
