На долю Наталії Чанцевої випало чимало випробувань. У перший рік великої війни поліг її молодший син. А старший вважається безвісти зниклим. Коли згорьована мати отримала одноразову державну допомогу, вирішила фінансово допомагати тим, хто опинився у скруті, а також — побратимам своїх синів.
“Я мама п’яти дітей, до великої війни ми жили в Харкові. Перші два тижні ховалися в погребі. Та коли посилилися обстріли, евакуаційним поїздом з меншими дітками — семирічною Соломійкою та шестилітнім Іваном — перебралися на Тернопільщину. Вдома залишилась дочка Настя та старші сини від першого шлюбу — Віталій і Богдан, — розповідає 47-річна Наталія Чанцева. — Віталій потім приїхав до нас у Козлівську громаду і вже тут у серпні отримав повістку. Після навчань сина відправили на Бахмутський напрямок, 31 жовтня 2022-го він загинув під Мар’їнкою. Віталієві було лише 22 роки. Поховали ми його в Козлові. Посмертно сина нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Невдовзі 24-літній Богдан теж пішов воювати, щоб помститися за брата. Потрапив у десантно-штурмові війська. У лютому 2023 року я дізналась, що старший син не повернувся з бойового завдання під Бахмутом, зник безвісти. Побратими Богдана кажуть, що було пряме влучання, він та ще двоє бійців загинули. Тіла евакуювати досі не вдалось, адже ця територія під окупацією. Попри все, я сподіваюсь на диво. На те, що він живий...”
Жінка каже: втрату одного сина та очікування хоч якоїсь звістки про другого переживала дуже важко. Аби відвернути гнітючі думки, взялася волонтерити.
“Дехто після втрати закривається, нічого не хоче. А я подумала, що треба допомагати людям, які потребують підтримки, — зауважує пані Наталія. — Коли прийшла перша виплата за загиблого сина, не хотілось знімати ці немилі гроші... Звернулася до представників організації “Жінка для жінки”, спитала, чим можу допомогти. Дізналася, що є в них звернення від матері семи дітей Олени Габ з Донеччини. Вона онкохвора, потребує термінового лікування. Я оплатила їй три операції. Зі сльозами на очах її дітки дякували, що врятувала їхню маму. Значить, все було недарма”.
А ще Наталія Чанцева допомогла фінансово одинокій бабусі з Куп’янського району, пенсіонерці з Ізюму та родині з Харківщини, де голова сім’ї дістав тяжкі поранення. “Щомісяця звертаюся до представників організації “Жінка для жінки”, з’ясовую потреби людей і надсилаю певну суму тим, кому гостро потрібна грошова підтримка, — зауважує вона. — Також нещодавно передала автомобіль на передову. Доки жива, допомагатиму побратимам своїх дітей. Вірю — мої сини пишалися б мною”.
