Тепер йому 24 роки, він — вчитель інформатики і має свій екопарк. Там живуть курячі гуси, золотий фазан, карликові вівці, шотландські корови та інші екзотичні тварини.
“Я народився у Хмельницькому. Змалку любив птахів, тварин, — розповідає Максим Гурний. — Від бабусі нам дістався у спадок невеликий будинок у селі Старе Поріччя. Хата потроху стала занепадати, і ми з батьками та сестрою вирішили відновити її, облаштувати обійстя, завести птицю. Коли вчився на педагога, то чи не всю стипендію вкладав у купівлю різноманітної птиці, відвідував виставки, бо шукав щось рідкісне”.
За десять років Максимове господарство розрослося. Нині тут майже 300 тварин — близько ста видів птахів та десяти видів копитних. У кожного своє ім’я, історія, вподобання. Чотири місяці тому педагог облаштував у Старому Поріччі екопарк.
“Це була моя мрія з дитинства, радію, що нарешті здійснилася, — каже співрозмовник. — Найбільш екзотичні, мабуть, курячі гуси (тасманійська гуска).
Уявіть собі, вони рохкають, як поросята, а батьківщина їх — Австралія. На відміну від багатьох інших гусей, майже не вміють плавати та неохоче заходять у воду. Ще одна гордість екопарку — журавель степовий, найменший в Україні. Такі живуть на Півдні. Заввишки вони близько 89 сантиметрів, а важать два-три кілограми. Тримаю курей найменших у світі бійцівських порід, золотого фазана, джунглевих курей. Є в нас і єноти — Біба та Боба, ще ті бешкетники, тому й мають такі клички. Раніше вони жили зі мною у квартирі, тепер зробив для них просторий вольєр”.
А ще в екопарку є альпака, чотирирогі вівці породи святого Якова, карликовий кінь, олені. Доглядати тварин Максимові допомагають дружина, батьки, сестра.
