Невтомна Олена Філіпчук із села Колодяжне почала займатися благодійністю ще з часів АТО. З початком повномасштабного вторгнення взялась до роботи з подвійним запалом. Адже потреби армії лише зростають.
“За освітою я педагогиня, свого часу працювала у місцевому дитсадку вихователькою, завідувачкою. Потім двічі була головою Колодяжненської сільської ради, — розповідає 68-літня Олена Філіпчук. — Нині ж є депутаткою сільради. Коли вийшла на пенсію у 2014 році, розпочалась АТО, і мені хотілося допомогти бійцям матеріально. Але пенсію маю невелику, тому виникла думка виготовляти ляльки, реалізовувати їх і закривати потреби фронту. Це — наш прадавній талісман, символ добра, благополуччя, надії на краще. Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Робили їх для різних потреб — на щасливу долю, аби відступила хвороба, щоб пішов дощ, чи ж навпаки — вщухла сильна злива”. Майстриня каже, що схеми виготовлення шукала в інтернеті й постійно вдосконалювала вироби. Тільки за минулий рік волинянка створила 313 ляльок-мотанок в українському одязі.
Щоразу пенсіонерка починає роботу з молитви, а також оздоблює свої вироби обереговим хрестом, який символізує зв’язок землі та неба.
“Спершу я робила ляльки-мотанки на пластмасових пляшках, всередину яких клала зерно. Закручувала кришечку, а до неї прикріплювала голівку та ручки. Нині ж мої вироби — на дерев’яних підставках, — зауважує пані Олена. — З кожною лялькою говорю, як із живою людиною, роблю їй компліменти, кажу, яка вона гарна й чепурна”.
Свої вироби лялькарка продає у церквах, соцмережах, реалізовує на благодійних ярмарках. Мотанки часто купують на подарунки, особливо до свят. Завдяки їм у 2023 році Олена Філіпчук задонатила на потреби війська приблизно 70 тисяч гривень, а торік — 103 тисячі. “Ляльки-мотанки — це мій невеликий внесок у нашу перемогу”, — підсумовує майстриня.
