З Луцька до Краматорська волинянин Ігор Буренко завіз побратимам допомогу автомобілем, а вже назад повернувся на двоколісному. Його маршрут пролягав через Харків, який окупанти тієї ночі атакували шахедами. Але ветеран не спинявся. На ранок дістався столиці, ну а далі вирушив до рідного міста.
“До великої війни я був професіональним мотогонщиком, багаторазовим чемпіоном України з мотокросу. З початком повномасштабного вторгнення пішов на фронт. Служив у бригаді Нацгвардії “Любарт”. Боронив Херсонщину, Запоріжжя. На Донеччині зазнав поранення і десь два роки тому демобілізувався. Проте ніколи не забував про побратимів, постійно їм допомагаю, — розповідає Ігор Буренко. — Нещодавно у мене виникла ідея — поставити рекорд України на мопеді. А заразом — зібрати кошти побратимам. Написав до Національного реєстру рекордів України, але відповіді не дочекався, бо треба було везти воїнам на схід амуніцію, перегнати машини. Тож у причіп однієї з них поклав мопед і вирішив поставити рекорд на зворотньому шляху.
У Краматорську передали хлопцям допомогу, трохи перепочили й вирушили до Ізюму. Звідти до Луцька якраз 1000 кілометрів. Рівно о восьмій вечора стартував. За півтори години був у Харкові. Тоді місто атакували шахеди, тому їхав під канонаду вибухів. Коли дістався Полтави, почалася комендантська година, але мене ніхто не чіпав. Там зробив найбільшу зупинку за весь час на маршруті — на 20 хвилин. Поїв, попив кави, заправився. У Києві мене зустріли ветерани-байкери, тож минулося без пригод. А от у Житомирі пробив колесо мопеда і годину втратив, аби його замінити. Опісля поїхав на Рівне, далі — до Луцька. Планував здолати 1000 кілометрів за добу, але вклався у менший час — 18 годин і 51 хвилину. Найбільше переживав, чи витримає навантаження мій мопед. Витримав. Щоправда, спати дуже хотілось. Але я звик до таких випробувань, бо ж воював”.
Увесь процес ретельно фіксували товариші ветерана, які його супроводжували. І ось днями Ігор Буренко отримав від Національного реєстру рекордів України диплом у номінації “Дистанція 1000 км на мопеді за найкоротший час”.
“Присвячую це досягнення нашим оборонцям — і живим, і полеглим, — каже Ігор Буренко. — Коли долав маршрут, паралельно збирав кошти на дрон для евакуації поранених для підрозділу “Любарт”. На картці вже понад 600 тисяч гривень”. Ветеран ділиться — на досягнутому не думає спинятись і готовий до нових звершень, тільки б вони допомогли закрити потреби воїнів.
