Ірина Александренко із Шостки за фахом — хімікиня-технологиня. Понад рік тому вийшла на пенсію, тож має більше часу займатися улюбленою справою — квітникарством. Особливе місце в її квітучому раю посідають хризантеми. Ними пані Ірина засадила майже шість соток городу.
“Мені всі квіти подобаються. Але найбільше — хризантеми, — розповідає Ірина Александренко. — “Королевою осені” захопилась приблизно шість років тому. До вподоби її особливий аромат, різнобарв’я кольорів, те, що хризантеми довго цвітуть — з серпня до середини чи навіть кінця жовтня. Перші кущі купувала на ринку, замовляла у садових центрах. Тепер же спілкуюся з такими квітникарями-аматорами, як я, обмінюємося досвідом, ділимося саджанцями. Також дочка, котра живе в Києві, відвідує різноманітні виставки, що організовує тамтешній ботанічний сад, і час до часу купує для мене нові сорти”.
На одній із присадибних ділянок площею шість сотих Ірина Александренко вирощує приблизно 1500 кущів хризантем понад 300 сортів! Є тут і квіти білого, коралового, жовтого, рожевого, червоного, бордового і навіть зеленого кольорів.
“Чимало знайомих питають — нащо мені стільки квітів. Пояснюю, що не уявляю без них свого життя. Люблю сам процес — висаджувати хризантеми, доглядати їх, милуватися їхнім цвітінням. Хоч так, напрацюватися біля них треба. Як, зрештою, і біля картоплі, буряків чи моркви, — усміхається пані Ірина. — Загалом хризантеми невибагливі до грунту. Але краще ростуть на підживленій перегноєм землі. Нині потрохи готую квіти до зимівлі. Більшість хризантем, особливо світлих кольорів, чутливі до низької температури й можуть постраждати вже при перших невеликих заморозках. Хоч є і морозостійкі сорти. Зазвичай це кущі із дрібними квітами темних кольорів.
Після того, як хризантеми відцвіли, обрізаю їх, залишаючи пагони висотою 12 — 15 сантиметрів. Далі накриваю кущі шаром мульчі із кори, листя, соломи й компосту або ж — агроволокном. Якщо в когось мало кущів, то можна їх викопати, посадити в горщики й поставити на зиму, наприклад, у теплицю, що не опалюється, подалі від прямих сонячних променів. Поливати часто не треба, вистачить раз у місяць, щоб корені не підігнивали. А навесні, як тільки мине ризик заморозків, хризантеми можна знову висаджувати у відкритий грунт. Але треба робити це правильно. Як тільки почала займатися хризантемами, то поряд із низькорослими мультифлорами (кущі кулеподібної або напівсферичної форми. — Авт.) посадила високорослі хризантеми. Й останні почали дуже хворіти й пропадати, бо, вочевидь, не сподобалося їм таке тісне сусідство. Більше так не роблю. Залишаю між кущами різних сортів хоча б один метр”.
За словами співрозмовниці, попри те, що ситуація на Сумщині складна, виїжджати з рідного міста вона не планує. “Над головами літають дрони, ракети, а ми з чоловіком пораємося на городі, — каже Ірина Александренко. — Ну куди я поїду й на кого залишу свої квіти?! Вони ж, наче малі діти, потребують постійної уваги й турботи. Нерідко після безсонної ночі вийду в квітник, гляну на цю красу, і на душі стає легше. Хризантеми — це мої антидепресанти. Часто навідуються сусіди помилуватись ними та й діти люблять фотографуватися серед того розмаїття барв”.
