За останні роки художниця-аматорка оздобила українським орнаментом декілька об’єктів у рідному селі. І не лише там.
“Мистецтво у мене в душі, певно, від народження. Моя мама була знаною вишивальницею, від якої я теж перейняла талант. Маю власну збірку поезії “Стібки на полотні часу”, яку присвятила неньці. А на обкладинці — візерунок маминого рушника, його зберігаю досі, — розповідає 59-річна Любов Здирко. — Малювати я любила з дитинства. Завжди робила все інтуїтивно, як серце підказувало. Натхнення черпаю у всьому, що оточує, — квітах, птахах, красі природи”.
Кілька років тому мисткині спало на думку зробити рідне село ошатнішим. Тому спершу розмалювала стару хату при в’їзді до Івашківців, зобразивши польові квіти. А на фасаді написала “Я люблю Івашківці”. Тепер будинок слугує своєрідною візитівкою населеного пункту. А на стіні будівлі колишнього колгоспу, довжина якої 25 метрів, відтворила петриківський розпис.
Ці роботи припали до душі односельцям, вчительку стали просити розмалювати і їхні оселі. Так вулиці “розцвіли” мальвами, волошками, колосками... Працювала пані Любов і в сусідніх селах на запрошення підприємців, зокрема розмальовувала складські приміщення. Яскравих барв майстриня додала й школі, де трудиться.
“Пані Любов не лише дуже талановита, а й ініціативна. Разом із чоловіком Сергієм вони виготовили писанку, яку ми розмістили в нашій актовій залі, — зауважує Василь Савицький, директор Івашковецької гімназії. — Колега постійно проводить майстер-класи з розпису писанок, не раз брала участь у проєктах з вишивання рушників. А якось підійшла й спитала, чи можна прикрасити наш навчальний заклад. Залюбки погодився. Спершу на стінах гаража з’явився петриківський розпис. Потім “розквітнув” вхід до сховища для продукції. Вийшли дуже красиві мальви”.
За словами майстрині, своєю творчістю вона хоче зробити Івашківці яскравішими. “Прагну популяризувати рідне село, його культуру й історію, — каже Любов Здирко. — Так приємно, коли приїжджають туристи і захоплюються нашою красою”.
