Ольга Бочина із села Молотків каже, що реалізувала свою давню мрію. Музей-світлиця розмістився у приміщенні старостату. Для місцевих жителів, особливо дітей, це унікальна можливість ознайомитись з історією рідного краю.
“Я давно працюю у галузі культури, завжди цікавилась нашими звичаями. З маминих розповідей знаю, хто з односельців ткав полотна, рядна, хто верстати мав. Тому пішла по людях із проханням допомогти експонатами. І мені пішли назустріч, — розповідає Ольга Бочина. — Дещо зі старовини знаходила у покинутих будинках. Почистила, вимила, випрала — і річ отримала нове життя”.
Зрештою колекцію поповнили швейна машинка, лавки, софа, скрині, рушники, одяг та інші предмети побуту початку XX століття. Експонатів — більш як сотня.
“Не повірите, але облаштувати музей вдалося за місяць. В одній із кімнат стоїть верстат, на якому колись пряли нитки. Діти, як вперше побачили цей прилад, питали, нащо тут ця палиця. То пояснювала їм, що й до чого, — зазначає жінка. — Ще є швейна машинка “Зінгер”, яка дісталась у спадок від моєї бабусі. Брат з Америки вислав їй 100 доларів — шалені на той час гроші. Батьки купили машинку, то донька була кравчинею на все село, навіть сукні весільні шила.
Пішла до церкви й там мені подарували старі вишиті рушники. Віддали й скрині, я трохи відремонтувала їх, повитирала й довела до ладу. Усередині однієї лежав справжній “скарб” — 15 метрів старого полотна. Є у музеї й вишита картина, яка датується 1920 роком, — на ній танцюють дівчина та хлопець. Маємо в колекції кошики з лози, очерету та навіть проса, стародавні чоботи, гребінець, валянки, колиску з дерева. А також — рубець, ним колись полотно, сорочки вибивали, прасували. Уявіть собі, навіть вантухи (лантухи) односельчани подарували. Це міра об’єму, яка була поширена у середньовічній Україні. Назва походить від полотняного мішка місткістю приблизно 5 пудів (81,9 кілограма)”.
Зібраних речей виявилося значно більше, ніж очікувалося, тож пані Ольга мріє розширювати музей. А у вільний від роботи час вона активно волонтерить — готує страви для воїнів, плете сітки. “Ось вночі встала, пиріжків з горохом напекла, вареників наліпила. Вже зовсім скоро вся ця смакота буде на фронті”, — зауважує активістка.
