Владислав Калакайло із Заліщиків змалку цікавився електронікою. Тепер же своє захоплення перетворив на справу, яка допомагає українським захисникам. У день свого 15-річчя юнак отримав високу церковну відзнаку — медаль “За жертовність і любов до України” від ПЦУ.
“Десь у 10 років тато записав мене на гурток юних техніків у нашому місті. Я з цікавістю ходив туди, багато чого вчився сам, — розповідає Владислав Калакайло. — Моїм першим виробом був електрошокер, схему якого побачив в інтернеті.
Коли почалася повномасштабна війна, тато порадив робити для воїнів ліхтарики з використаних електронних сигарет. Ми разом ходили по великих магазинах, шукали контейнери з батарейками, а необхідні деталі я докуповував. Брав корпус, акумулятор, кнопочки, світлодіоди, плати, зарядки — усе складав і підключав”.
Згодом до ліхтариків додалися павербанки. А перший 3D-принтер, який купив батько, дав змогу юному майстрові самостійно друкувати для них корпуси.
“Спочатку для павербанків я теж використовував акумулятори із старих пристроїв: збирав їх по декілька, підключав плату й все це поміщав у надрукований корпус. Згодом почав купувати готові акумулятори, — ділиться Владислав. — Тепер маю чотири 3D-принтери. Один корпус для павербанка друкується приблизно півтори-дві години. Якщо багато запитів, принтери працюють цілу ніч і весь день. Буває, що навіть наставляю будильник серед ночі й встаю до роботи. Зокрема забираю надруковане та запускаю наступну партію”.
За місяць школяр виготовляє понад 100 павербанків та 100 — 150 ліхтариків. Останні постійно вдосконалює. Тепер це моделі у надрукованих на 3D-принтері корпусах із білим і червоним світлом та акумуляторами великої ємності. За потреби такі ліхтарики можна кріпити на шолом чи бронежилет.
“Допомагаю військовим із Сил спеціальних операцій, дронових і десантно-штурмових військ та інших підрозділів, — зауважує волонтер. — Працюю разом із благодійним фондом “Деренівка за мир” — його керівниця Марія Войцеховська допомагає з логістикою та передає запити від військових. Деякі з перших павербанків, які я зробив 2 — 2,5 роки тому, бійці досі використовують на фронті”.
Працює Влад у своїй кімнаті. Поруч із ліжком стоять 3D-принтери, паяльники, апарат для точкового зварювання акумуляторів, ноутбук та інші необхідні інструменти.
“Заряджаються ліхтарики та павербанки так само, як звичайний телефон: є роз’єм Type-C, підключив кабель — і все, — зазначає співрозмовник. — Ліхтарик заряджається приблизно дві-три години, павербанк — чотири-п’ять. Є різні ємності — від 20 тисяч до 150 тисяч міліампер-годин (mAh). Наприклад, павербанком на 20 тисяч я особисто можу зарядити телефон три-чотири рази”. За його словами, собівартість одного павербанка на 30 тисяч mAh становить приблизно 520 гривень.
“Нині син має запит на 50 павербанків, ще чекаємо підтвердження на 30-ть — принтери працюють безперервно, — додає батько школяра Назар Калакайло. — Українці, які виїхали за кордон, бачать, що робить Влад, захоплюються ним і донатять кошти. Але син ні копійки не витрачає на себе — купує принтери, матеріали, інструменти. Мене дуже тішить, що у свої 15 років він займається такою корисною справою. Пишаюся сином”.
Попереду у Влада ще рік навчання у школі. Після 9 класу він планує вступити до технічного коледжу, щоб здобути фах інженера-електроніка. “Хочу, щоб якнайшвидше настала наша перемога. І докладатиму максимум зусиль для цього”, — запевняє юнак.
