26 команд демонстрували свої вміння у восьми дисциплінах. Українська “збірна” посіла шосте місце. А от в особистому заліку титул найкращого в Європі водія трамвая здобув киянин Андрій Бічев.
“Моя мама працювала кондукторкою тролейбусів і трамваїв у Маріуполі. Тож мав змогу спостерігати за роботою водіїв, з підліткового віку захопився електротранспортом, — ділиться 28-річний Андрій Бічев, водій КП “Київпастранс”. — Згодом пройшов навчання на водія тролейбуса й працював за фахом у рідному місті”. Після початку великої війни чоловік переїхав до Чернівців, звідти — до Дніпра, щоразу займаючись улюбленою справою. Зрештою перебрався до столиці, вивчився ще й на водія трамвая, і з лютого 2024 року трудиться за цією спеціальністю.
“Торік взимку в Києві електротранспорт зупинився, тож на той період я пересів за кермо автобуса. А загалом для водіїв трамваїв найважчими є два осінні місяці, — зауважує співрозмовник. — Коли листя паде й потрапляє на рейки, вони стають слизькими, трамвай починає ковзати й буксувати, важко розігнати його чи швидко загальмувати”.
Здобувши перемогу в змаганні, яке проходило в столиці, Андрій Бічев і його колега Наталка Гавриленко почали готуватись до Євро. У Варшаві учасники демонстрували свою майстерність у восьми дисциплінах.
“Під час першого випробування “старт і зупинка” потрібно було здавати заднім ходом, керуючи пультом, що в салоні трамвая, — пояснює Андрій Бічев. — При тім позаду (до бампера трамвая) на стійку було прикріплено скляну миску з водою. На вказаній ділянці учасники змагань мали тричі плавно рушити й плавно зупинити трамвай, аби з миски вилилось якнайменше води”.
Також була вправа “контроль швидкості”. Слід було розігнати трамвай до 25 км/год при закритому спідометрі — у такий спосіб судді перевіряли відчуття швидкості у водіїв. А ще — трамвайний боулінг. “На швидкості треба було корпусом трамвая штурхнути великий надувний м’яч, аби він збив кеглі, що стояли від нього на відстані приблизно два метри. Згідно з правилами, корпус трамвая міг контактувати лише з м’ячем, тож слід було вчасно загальмувати, — пояснює учасник турніру. — Я збив дві кеглі. Були команди, які збили всі, а деякі — жодної”.
Наступний конкурс був подвійним: “манекен — русалка” і “баскетбол”. “Другий учасник команди встановлював манекен біля колії — так, аби під час їзди трамвай його не зачепив (у реальності йдеться про безпеку пішоходів). Що ближче було встановлено манекен, то більше балів набирали учасники, якщо його не збили, звісно. А в другому турі ми мінялись позиціями, Наталка була за кермом, — пояснює Андрій. — Я не збив манекен, який було вставновлено доволі близько до трамвая, й отримав 450 балів”. Потім водій мав перейти з кабіни в салон трамвая і крізь вікно забити 5 м’ячів у баскетбольний кошик. Андрію це вдалося чотири рази!
А під час завдання “ідеальна зупинка” треба було зупинити трамвай так, щоб середні двері з пандусом опинились посередині встановленої у певному місці шкали. За цю вправу киянин отримав 375 балів з 500 можливих. Далі було випробування з руху заднім ходом при закритих дзеркалах. “Треба було їхати, орієнтуючись лише на звук свистка іншого учасника команди, що стояв позаду”, — зауважив киянин. За це завдання він набрав 475 балів — майже максимум.
“Такі змагання привертають увагу суспільства до нашої професії, — вважає Андрій Бічев. — А моя перемога на чемпіонаті Європи — це доказ самому собі, що займаюсь важливою справою і роблю це якісно”.
