За останніми даними, в Україні на нього нездужає приблизно 1,5 мільйона осіб, хоча реальна кількість інфікованих може бути набагато вищою.
— Гепатит С розвивається після потрапляння крові інфікованої людини в організм здорової, — каже лікарка-епідеміологиня Ольга Чудінова. — Це може статися за різних обставин: через ін’єкції нестерильною голкою, при лікуванні зубів та інших медичних маніпуляціях (якщо порушені правила стерилізації інструментів і матеріалів), через засоби особистої гігієни (наприклад, манікюрні ножиці чи бритви), на яких залишилися частинки крові, статевий контакт із інфікованою людиною тощо. До 1992 року, коли було запроваджено обов’язковий скринінг донорської крові та органів на гепатит С, цей вірус активно поширювався при переливанні крові та трансплантації.
Щодо симптомів, то при гострій стадії захворювання, яка настає у період від двох тижнів до шести місяців після інфікування, це переважно лихоманка, нудота, дискомфорт у животі. Але проблема в тому, що у більшості випадків ніяких клінічних проявів хвороби нема або вони мінімальні й асоціюються з іншими проблемами, як-от втомою, стресом, нераціональним харчуванням. Тож людина може роками не підозрювати, що заражена. Часто хворі дізнаються про це випадково, наприклад, коли здають кров як донори. Або коли їм діагностують цироз печінки. У 15 — 30% інфікованих із хронічним гепатитом протягом 20 — 30 років розвивається ця патологія.
— Як же дізнатися про хворобу, коли немає симптомів?
— Гепатит С часто виявляють при плановому обстеженні й під час аналізу крові — для оцінки функції печінки. Приміром, про її вірусне запалення можуть свідчити підвищення рівня АЛТ/АСТ (печінкові проби), більший за норму рівень феритину.
Діагностика саме гепатиту С включає у себе декілька різних аналізів крові. Зазвичай насамперед робиться скринінг-тест, який показує наявність антитіл до вірусу. Це означає, що організм мав контакт зі збудником. Якщо тест на антитіла позитивний, то лікар, швидше за все, скерує на аналіз крові для визначення РНК вірусу методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР).
— А як лікують гепатит С?
— Сучасні препарати дуже ефективно блокують розмноження вірусу. 95 — 99% хворих одужують при дотриманні режиму їх вживання. Швидкість прогресування ураження печінки при гепатиті С залежить від багатьох факторів, зокрема від наявності супутніх недуг (ВІЛ чи вірусного гепатиту В), вживання спиртного та інших токсичних для печінки речовин. І діє принцип: що раніше розпочата терапія, то більший шанс на повне одужання. До речі, в Україні лікування гепатиту С безплатне, тобто забезпечується державною програмою.
— Чи є щеплення від недуги?
— Така вакцина ще тільки розробляється. Хоча існують імунопрепарати від гепатиту А і В. Рекомендовано вакцинуватися від них, щоб уникнути поєднаної інфекції, яка значно важче переноситься, якщо пацієнт вже інфікований вірусом гепатиту С. Зауважу, що вчасно не виявлений і не лікований гепатит С може призвести до багатьох серйозних проблем із печінкою, зокрема раку, печінкової недостатності.
