Матеріали, зображення, відео, що провокують сильні емоції — страх, огиду, подив, сум, обурення, тривогу, або так званий шок-контент, стали невід’ємною частиною інформаційного простору. На жаль, під час війни з таких новин для більшості людей починається чи не кожен ранок і закінчується чи не кожен день. І змусити себе цього не читати, не переглядати дуже важко.
— Наш мозок запрограмований звертати більше уваги на новини, які шокують. З одного боку, це допомагає вивчити загрозу, не наражаючись на реальний ризик. А з другого — нерідко очікування страшної події так виснажує, що людина прагне її швидше пережити, щоб більше не боятися. Така собі ілюзія: я керую своїм життям, зокрема й можливими трагічними подіями. А якщо мені стане зовсім страшно, я перестану це дивитися, — каже Вадим Васютинський, професор, завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПНУ. — Зрозуміло і те, чому страшні реалії з часом перестають лякати так, як раніше. У соціології є термін “нормалізація”. Це означає, що події, яких у мирному житті не було або ж вони були винятковими, під час війни стали майже звичними. Але від цього не легше.
— Бачити, як український дрон вбиває ворожого бійця і при цьому не відчувати до нього жалю, — це нормально?
— Є поняття розлюднення. Противник сприймається не як живе створіння, а як абсолютне зло, яке заслуговує на знищення. Загалом під час війни на базовому рівні домінують інші, ніж у спокійні, мирні дні, рефлекси. Бо всі умови життя порушені. Коли постає питання “хто кого?”, місця співчуттю до ворога залишається дуже мало.
— Деякі люди особливо люблять ділитися страшною, трагічною інформацією, завжди поспішають випередити у цьому інших. Про що це може свідчити?
— Можливо, їм бракує емоційної саморегуляції. І такі люди намагаються вихлюпнути на інших емоції, з якими не дають собі ради. Але найбільша неприємність навіть не в цьому. І в мирний час алгоритми соціальних мереж часто навмисно просувають емоційний контент, тобто дописи чи відео, що апелюють до емоцій, а не до раціонального мислення. Доволі часто така інформація є маніпулятивною та не сприяє появі у людей глибокого розуміння ситуації. Тому маю просту пораду: якщо вас щось дуже лякає, це має насторожити. Можливо, краще цього не читати, не роздивлятися, не репостити.
— Чим може загрожувати постійне споживання шок-контенту?
— Емоційним виснаженням, — додає Віталій Закладний, лікар-психіатр, психотерапевт. — Те, що вчора виправдано викликало шок, сьогодні стає просто звичним відео у стрічці. І тоді в суспільстві стає менше емпатії та більше — тривоги. Втрачається здатність до критичної оцінки ситуації, а як наслідок з’являється переконання, що все безнадійно. У психології це називається набутою безпорадністю. Споживати будь-яку інформацію, особливо чутливу, слід усвідомлено. І завжди питати себе — навіщо я це читаю чи поширюю?
