Анжеліка Ганчук керуватиме 31-ю Українською антарктичною експедицією у 2026 — 2027 роках. Свого часу вона вже працювала у складі команди на станції “Академік Вернадський” як метеорологиня.
За словами Анжеліки, щоб потрапити до Антарктики, потрібно пройти майже піврічний багатоступеневий конкурс. “Кандидати подають пакет документів, проходять повний медичний скринінг, співбесіди, зокрема з психологами. Дуже важливий етап — злагодження, коли фахівці визначають, хто найкраще працюватиме в команді, — пояснює 31-річна керівниця експедиції. — Після цього комісія ухвалює остаточне рішення щодо її складу. Також визначають, у кого найбільше лідерських здібностей і навичок керування колективом у складних умовах”.
На станції Анжеліка займатиметься і науковою роботою. Метеорологиня згадує свою першу експедицію у 2022 — 2023 роках. “Тоді я спостерігала за характеристиками погоди, збирала дані з автоматичних метеорологічних станцій, які фіксують показники щохвилини, — ділиться фахівчиня. — На їхній основі кожні три години формувала метеорологічні телеграми й передавала їх до світових центрів. Ці дані використовують для створення моделей, які згодом застосовують у прогнозуванні погоди. Також я вела спостереження за льодовиком і сніговим покривом. Вперше за тривалий час у той період відновили запуски радіозондів для вивчення атмосфери, завдяки чому вдалося отримати цінні результати”.
Найскладніше, зізнається співрозмовниця, понад пів року залишатися без свіжих фруктів і овочів. “Основний запас продуктів на станцію завозять на початку експедиції, а потім судно не повертається ще 9 — 10 місяців, — зауважує Анжеліка Гринчук. — Узимку навігація закрита через лід”.
Продукти полярникам тепер завозять з Південної Америки, а там асортимент не такий, як в Україні. “Наприклад, гречку знайти нереально, — каже метеорологиня. — А якщо й вдається, то вона дуже дорога”.
Ще один серйозний виклик — пів року без сонячного світла через полярну ніч. “Вживання синтетичного вітаміну D не може повністю компенсувати його нестачу. Після полярної зими в багатьох болять зуби, кістки та суглоби. Але полярники знають про ці випробування і розуміють, заради чого вони на це йдуть”, — наголошує фахівчиня.
У кожного на станції свій розпорядок дня, адже всі мають різні технічні завдання. “У когось із науковців вимірювання можуть починатися о четвертій ранку, в інших — о 15.00. Одні працюють у морі, інші — на островах, а дехто винятково на станції, — веде далі Анжеліка. — О 13.00 у нас спільний обід, а о 19.00 — вечеря. До речі, дні народження на “Академіку Вернадському” — завжди зі святковою вечерею й тортом. А якщо хтось більше любить, скажімо, чипси, то може отримати саме такий подарунок — адже ці снеки тут теж у великому дефіциті”.
Традиційне місце зустрічей полярників — бар “Фарадей”, який зберіг свою назву з часів, коли станція була британською. Це простір для спілкування і відпочинку, що дуже важливо в умовах тривалої ізоляції.
“П’ятниця у нас — день генерального прибирання. У цей час всі відкладають свої справи приблизно на дві години й разом наводять лад на станції”, — каже співрозмовниця.
Незабаром завершиться формування основного складу 31-ї Української антарктичної експедиції. Тоді ж стане відомою і дата її початку.
