У жителя Умані було масажне ліжко, яким він не користувався. Тож вирішив його продати. Наприкінці грудня 2024 року розмістив відповідне оголошення на популярній інтернет-платформі OLX. Буквально через декілька хвилин у месенджер прийшло повідомлення від жінки на ім’я Оля. Вона відразу погодилася на ціну, виставлену продавцем, і написала, що оплатить товар через платформу ОLХ. А щоб зарахували гроші на картку, порадила покупцю перейти за посиланням і підтвердити угоду купівлі-продажу.
До цього уманьчанин жодного разу не користувався інтернет-магазином з продажу товарів. Тож, не підозрюючи нічого поганого, перейшов за запропонованим посиланням на сайт, який виглядав точнісінько як сторінка оплати на справжній платформі ОLХ. Заповнив форму, ввівши номер платіжної картки “Приватбанку”. Згодом Ольга написала, що оплата чомусь не проходить, порадила звернутися до оператора технічної підтримки платформи ОLХ — і закинула телефонний номер начебто цього оператора. Чоловік зв’язався з техпідтримкою. Там попросили надати доступ до його телефона. Але він відмовився. Декілька разів спілкувався з представником техпідтримки, але кошти в рахунок оплати так і не надходили. Тож надав реквізити картки “Райффайзен Банк”. Але і з нею повторилася подібна ситуація.
Невдовзі продавцеві ліжка знову зателефонував менеджер техпідтримки інтернет-магазину й повідомив: “На вас скаржиться покупець”. Зрештою уманьчанин під тиском співрозмовника таки надав доступ до свого телефона. Одразу після цього гаджет був заблокований, неможливо було виконати жодної операції.
Власник смартфона зрозумів, що його хочуть ошукати. Пробував перезавантажити телефон та вимкнути його, але невдало. Тоді через ноутбук зайшов на свою електронну пошту й у вхідних листах побачив... кредитний договір з АТ “Райффайзен Банк”, який було підписано шахраями від його імені. Переставив свою сім-картку в батьків телефон, набрав гарячу лінію “Райффайзен Банку” і повідомив, що жодних кредитних коштів отримувати наміру не мав та не підтверджує, що він укладав договір позики. Оператор гарячої лінії порадив звернутися до поліції, що продавець і зробив.
Під час розслідування правоохоронці встановили, що продавець став жертвою “фішингу”. Тобто через дистанційний доступ до телефона, під маскою служби підтримки офіційного сайту, шахраї заволоділи інформацією, яка їм була потрібна для оформлення кредитного договору. А потім кількома транзакціями з картки потерпілого перевели на підконтрольні рахунки 345 тисяч гривень. До речі, інформація про таку шахрайську схему була оприлюднена на офіційному сайті ОLХ. Однак користувач чомусь не звернув на неї увагу.
Після відкриття кримінального провадження банк вимагав від боржника повернути кредитні кошти зі сплатою річних. Відтак чоловік звернувся з позовом до суду, вважаючи, що не зобов’язаний віддавати позику, яку оформили на нього шахраї. Уманський міськрайонний та Черкаський апеляційний суди позов задовольнили, посилаючись на те, що банк мав додатково переконатися у реальності намірів клієнта, враховуючи масовість випадків телефонного шахрайства.
“Райффайзен Банк” подав касаційну скаргу. При розгляді справи Верховний Суд зауважив, що кредитний договір був підписаний у мобільному застосунку банку шляхом введення одноразового пароля. І що ця операція стала можливою винятково тому, що позивач добровільно надав третім особам віддалений доступ до свого смартфона з фінансовим номером. Без цього кредитний договір не був би укладений. Тож підстав для визнання договору недійсним немає. Відтак Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та ухвалив нове, яким касаційну скаргу “Райффайзен Банку” задовольнив.
