Справедливий, принциповий, мав авторитет і довіру серед побратимів. Так відгукуються рідні, знайомі й друзі про Романа. Відважний захисник служив у 3-му окремому полку Сил спеціальних операцій ЗСУ. Виконував бойові завдання на різних напрямках Донеччини.
“Роман народився у селі Орлівка на Одещині. У 2014 році закінчив Ізмаїльський військово-морський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, адже змалку хотів бути військовим. Казав, що це велика честь і гордість — захищати свою країну, — каже дружина бійця Інга Гаврілюк. — Але, отримавши диплом, чоловік заробляв на життя, працюючи торговим агентом на будівництві в Одесі. Там його і застала велика війна”.
Влітку 2022 року Роман Гаврілюк добровільно приєднався до ЗСУ. Служив старшим оператором, вогнеметником групи у 3-му окремому полку Сил спеціальних операцій імені князя Святослава Хороброго.
“Чоловік брав участь у боях за Бахмут та Авдіївку. За словами побратимів, неодноразово ризикував своїм життям, аби врятувати інших, — додає дружина. — Наші стосунки почалися під час повномасштабного вторгнення, хоча ми давно були знайомі, виросли в одному селі. Я Роману першою написала в соцмережі, але тоді не знала, що він на фронті. А побачились ми за три місяці під час його відпустки, він мені тоді зробив пропозицію. Відразу сказала “так”, адже відчувала, що то моя людина. Невдовзі ми розписались і прожили у шлюбі лише дев’ять місяців. Коли повідомила Роману, що вагітна, коханий плакав від щастя, цілував мій животик і мріяв, що наша дочка буде такою ж кучерявою та смуглявою, як і він. Вирішили, що назвемо малечу Стефанією”.
Але взяти на руки донечку Роман так і не встиг. Коли дружина перебувала на останніх місяцях вагітності, воїн загинув. Сталося це 9 серпня 2023 року під Красногорівкою.
“Напередодні ми ще розмовляли, скинула йому фото пледа й сукні, яку обрала на виписку з пологового. Чоловік казав, що скоро зателефонує, але його дзвінка я так і не дочекалась, — пригадує Інга Гаврілюк. — Того трагічного дня група Романа потрапила у ворожу засідку. Уже поранений, він навмисно відвернув увагу на себе, щоб побратими змогли закріпитись на позиції. Коли хлопці кинулись рятувати коханого, його поранило вдруге. Вже смертельно. Менше місяця він не дожив до свого 27-річчя. Так прикро, що Стефанія знає свого тата лише по фото. Вона — наче його копія, і єдина втіха для мене”.
Посмертно воїна нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня, а 5 грудня 2025 року удостоїли найвищого державного звання — Герой України.
Нещодавно Інга облаштувала в Орлівці дитячий майданчик на згадку про чоловіка. “Роман дуже любив діток, хотів, щоб у нас їх було троє... Майданчик “уквітчаний” ромашками (один із позивних воїна був “Ромашка”), тут є різні види гойдалок, гірки, спортивні елементи, пісочниці. А ще — альтанка та зона зі столами й лавками, — каже дружина воїна. — Охочі можуть пограти в доміно, мафію, твістер та дженгу. Вірю, що Роману сподобалася б така ідея”.
