Проте Леонід Каденюк, який багато разів ризикував своїм життям у небі — ще з часів, коли працював льотчиком-випробувачем, прожив лише 67, знайшовши свою смерть на Землі. Власне, 31 січня буде вісім років, як легендарного українця немає з нами.
...Він захоплено дивився у великий ілюмінатор та не міг намилуватися красою, що відкривалася очам. Вигляд планети з космосу (вона справді казково блакитна!) просто заворожував. Не вірилося також, що його мрія, до якої йшов стільки років, нарешті здійснилася. На відміну від тих колег, котрим не судилося опинитись на МКС.
Нині важко уявити, але першим космонавтом незалежної України цілком міг стати хтось інший. Комісія, яка відбирала претендентів, розглядала понад тридцять кандидатур. Серед них була навіть жінка. Проте у фінал вийшло двоє: Леонід Каденюк і його дублер — Ярослав Пустовий, молодший на дев’ятнадцять років.
“Він працював в одному з інститутів Академії наук України, — розповідає Едуард Кузнєцов, голова громадської ради при Національному космічному агентстві. — Разом з Леонідом Каденюком майже рік проходив підготовку в США. На той випадок, якби щось трапилося — перший номер застудився чи, скажімо, вивихнув ногу — й знадобилася б заміна”.
На щастя, ніяких НП не сталося і 19 листопада 1997 року на борту “Колумбії” до зірок полетів уродженець села Клішківці Чернівецької області. “На орбіті Леонід Каденюк пробув майже шістнадцять днів та проводив біологічні дослідження, — каже Наталія Колесник, наукова співробітниця Національного музею космонавтики імені Корольова. — До речі, він брав із собою і фотографію Сергія Корольова, яка тепер зберігається у нас”.
Однак на орбіті побувала не тільки світлина “батька космонавтики”, котрий, як відомо, народився в Житомирі, а й найвідоміша збірка “духовного батька” всіх українців — Шевченків “Кобзар”. Цікаво, що останній став першою друкованою книжкою, яка опинилась у космосі. Нині раритет зберігається у Каневі. Запаяний у спеціальний пакет і з відповідним сертифікатом, що підтверджує унікальність цього експонату музею Тараса Григоровича.
Звісно, після історичного польоту Леонід Каденюк, чиє ім’я до того мало хто знав на Батьківщині, став однією із найвпізнаваніших персон. Йому вручили зірку Героя України, присвоїли звання генерал-майора ЗСУ, запропонували високу посаду, залучили до політики. Проте, як стверджують ті, хто добре знав астронавта, він аніскільки не змінився.
“Леонід Каденюк завжди був дуже скромним, — зазначає Едуард Кузнєцов. — На роботу, до нас у космічне агентство, ходив пішки. А коли користувався метро, то перед тим, як зайти у підземку, знімав зірку Героя України. Не хотів світитися перед пасажирами. І взагалі ніколи не говорив: мовляв, я — космонавт, тому ви повинні... Це була надзвичайно ерудована, грамотна і ввічлива людина”.
“А ще дуже чуйна й добра, — додає Наталія Колесник. — Каденюк не раз приїздив до нашого музею і завжди, коли до нього звертались за автографом чи з проханням сфотографуватися, нікому не відмовляв. Причому як дорослим, так і дітям. У Леоніда Костянтиновича не було ні пихатості, ні зверхності, ні якоїсь зоряної хвороби. Хоча постійна увага, можливо, трохи його втомлювала”.
Мені пощастило робити з десяток інтерв’ю з першим космонавтом. На відміну від зірок та зірочок шоу-бізнесу, він ні разу не відмовив! Чи це стосувалося подробиць його польоту, чи святкування ювілею, чи коментування війни Росії проти України. Власне, коли йшлося про останнє, Леонід Каденюк не стримував емоцій та не загортав думок у папірці.
“Сьогодні Росія зі своєю армією, гарматами, ракетами, літаками схожа на мавпу з гранатою у руці, від якої можна чекати всього, чого завгодно, — казав мені Леонід Каденюк. — Тому, з огляду на їхню поведінку, на їхні звички і взагалі на їхній характер, не віриться, що московити дадуть нам нарешті спокій... Вірогідність широкомасштабного вторгнення росіян на українську територію справді існує, тому треба бути готовим і до такого розвитку подій. Кажу, від Путіна можна чекати, чого завгодно”.
Побачити підтвердження своїх слів Леонідові Каденюку не судилося. Його не стало в останній день січня 2018 року. Тоді, як мовиться, ніщо не віщувало біди. Киянин мав одну звичку, якої дотримувався протягом 45 літ: пробігав тричі на тиждень по 10 кілометрів. Так вчинив і того ранку — поки дружина пішла на базар, намотував кола за традиційним маршрутом. Проте до квартири не повернувся: космонавта знайшли за 200 метрів від дому. Як написали потім у свідоцтві про смерть: раптова зупинка серця. Таким виявився останній акорд у п’єсі життя Леоніда Каденюка. Людини, яка побачила нашу планету звідти, звідки її бачить Бог.
