Рідні кажуть, що він був дуже світлою людиною і завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. А побратими згадують про Олександра Перескокова як про відважного воїна, на якого можна було покластися в будь-яку хвилину.
“Дядько народився в молдовському місті Бендери, де проживав і навчався до 8 класу. Потім разом з батьками й братом переїхав до села Петрівка на Миколаївщині, — розповідає Дарина Перескокова, племінниця та похресниця воїна. — Змалку любив шахи, теніс. Зі шкільних предметів улюбленим було трудове навчання. Здавалося, що своїми вмілими руками він міг полагодити все на світі. Друзі називали його “Шуруп”, до речі, це прізвисько потім стало його позивним на фронті. Після школи дядько вступив до професійного ліцею, вивчився на автомеханіка. Але за спеціальністю не працював, заробляв на життя будівельними роботами. На жаль, власної родини він так і не створив, хоч і мріяв про неї”.
У квітні 2022 року, за словами співрозмовниці, Олександр переніс важкий удар — помер його рідний брат. “Смерть мого тата стала шоком для всієї родини. Вже тоді дядько рвався на війну, але змушений був доглядати стареньку матір, — зауважує Дарина Перескокова. — У вересні 2023-го, як бабуся відійшла у засвіти, таки добровільно пішов до військкомату. Служив стрільцем-снайпером у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. І ніколи про це не пожалкував. Навпаки, гордився тим, що боронить рідну країну. Побратими його цінували, бо був не тільки відважний, але й “рукастий”, розумівся на будівництві й допомагав облаштовувати позиції. Ми не раз йому радили взяти хоч на кілька днів відпустку й відпочити. А він казав, що не може покинути хлопців”. За життя Олександр Перескоков був нагороджений медаллю “Захиснику України” і нагрудним знаком “Народжені в боях”.
Останнім, хто спілкувався з воїном, був його батько. 30 січня минулого року Олександр повідомив, що йде на завдання. А вже за кілька годин у бою за Вовчанськ (Харківщина) захисник загинув від прямого влучання вибухівки, яку ворог скинув з FPV-дрона.
Поховали 36-річного солдата в Андрушівці, що на Житомирщині, де тепер проживає його родина. “Трагедія ще більше підкосила здоров’я дідуся, який втратив двох синів і переніс вже два мікроінсульти”, — зауважує Дарина Перескокова.