Ще у шкільні роки він вирішив, що обов’язково служитиме, боронитиме рідну країну. Саме тому в 2020-му підписав контракт і приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
“Андрій виріс у селі Кириївка на Житомирщині. Був найменший у родині. Батьки дуже хотіли сина, особливо тато. При народженні вага немовляти була 4300 грамів, справжній богатир, козак, — розповідає дружина воїна Анастасія Лінійчук. — Він захоплювався риболовлею і спортом, багато читав, передовсім історичні книжки. Ще у шкільні роки Андрій казав батькам, що буде війна з Росією, що вона ніколи не дасть нам спокою. Він мріяв стати військовим. А проте через певні проблеми зі здоров’ям до військового вишу чоловіка не взяли. Тому закінчив Поліський національний університет за спеціальністю “лісове господарство”. У 2020 році уклав контракт із 95-ю окремою десантно-штурмовою бригадою, дістав позивний “Кельт”. Службу проходив у спеціальному окремому військовому підрозділі ППО. Виконував бойові завдання у зоні ООС на Донбасі”.
Зі слів співрозмовниці, з майбутнім чоловіком вона познайомилася у залі рукопашного бою.
“Спершу переписувалися в соцмережі, потім Андрій покликав мене на побачення. З 28 червня 2020-го вже були разом. Коханий зробив мені пропозицію доволі цікаво — ми стріляли в тирі, це було спільне захоплення, опісля, коли виходили, він спинив мене й освідчився. Весілля вирішили відкласти, бо Андрій був на навчанні, а потім поїхав на Схід. Початок повномасштабної війни чоловік зустрів під Горлівкою, на позиціях ЗРК “Стріла”, в обслузі якої числився. Тоді вже було не до весілля... Влітку його вперше поранили. А 8 жовтня, коли Андрієві дали позапланову відпустку, ми врешті розписалися. Потім чоловік дістав друге поранення, довго був на реабілітації. Взимку ми поїхали з коханим в Карпати і зробили фотосесію у вишиваних сорочках — це був наш відкладений медовий місяць. А далі чоловік знову повернувся на передову. Дуже переживав, що немає чим працювати, не було ракет”.
Андрій Лінійчук пройшов навчання у Польщі та успішно знищував ворожі повітряні цілі. Він першим застосував у бою британський переносний зенітно-ракетний комплекс Martlet. І загалом, був одним із найрезультативніших зенітників. За час служби збив 16 ворожих розвідувальних безпілотників “Орлан”, один дрон “Zala”, бойовий вертоліт К-52. У 25 років став повним кавалером ордена “За мужність”. Побратими вважали “Кельта” неперевершеним асом у своїй справі.
Воїн загинув 28 квітня 2023-го поблизу села Дронівка на Луганщині, виконуючи бойове завдання. Вічний спочинок 25-літній сержант знайшов у Житомирі на Смолянському кладовищі. На початку цього року його удостоєно звання Героя України.
