І хоч через знеструмлення працювати команді “Холодноярської майстерні” стало важче, вони не опускають рук. Треба задовольняти запити від воїнів. А їх — чимало.
“Я — підприємиця, займаюсь пошиттям постільної білизни. У перші дні великого вторгнення заходилися волонтерити. Спершу разом з однодумцями збирали речі першої потреби й продукти для переселенців. Далі стали шити для захисників балаклави, спідню білизну та подушки. Із 2023 року взялися за каримати. За цей час пошили понад 17 тисяч таких килимків, тисячу з яких — лише за останній місяць, — розповідає очільниця майстерні та волонтерка Лариса Мироненко. — Раніше я працювала у Слободі, це поряд з Черкасами. Але не встигала виконувати всю роботу. А охочих допомагати було мало, людей цікавила гідна оплата. Тому вирішила створити майстерню в рідних Мельниках, недалеко від Холодного Яру. Допоміг мені у цьому наш центр зайнятості”.
Волонтерка хотіла і бійцям допомагати, і місцевим жителям дати змогу заробити. “Написала у групу оголошення, де розповіла, що потрібні люди з мінімальними швацькими навичками, які хочуть підтримати ЗСУ і заробити додаткову копійку, — зауважує співрозмовниця. — Зрештою сформувалася команда з п’яти осіб. До неї долучився, зокрема, Микола Завірюха — священник, удівець, його дружина померла під час пологів. Отець самотужки виховує донечку, яка навчається у третьому класі. Також мама в нього старенька, треба її доглядати. Попри це, пан Микола знаходить час і для волонтерства”.
За словами Лариси Мироненко, сільська рада допомогла з приміщенням. Працює майстерня у будні від 8-ї ранку до 17-ї. Швейні машинки подарувала їм небайдужа підприємиця. Запитів на каримати мають аж до весни, але більшість уже вдалось закрити.
“Хлопці зазвичай живуть у польових умовах, то для них ці килимки, як то кажуть, розхідники. Шити каримати неважко, просто треба робити це оперативно, — зазначає майстриня. — Фабрики дають нам залишки водонепроникних і міцних тканин, щось докуповуємо. Наші вироби довго тримають тепло, захищають від бруду й вологи”.
Фотозвіти, які отримують від військових, волонтери роздруковують і вішають на стіні майстерні. “Також бійці дарують нам прапори з підписами, — каже пані Лариса. — Такі дарунки від захисників особливо цінні й надихають працювати далі”.
